Написала заяву про звільнення за власним бажанням, як і обіцяла відразу після призначення. Завдання було втримати ситуацію у перехідний період. Тепер - інформаційну політику має формувати команда обраного Президента в АП. В такий час, коли люди щогодини чекають пояснення влади, все має бути чітко скоординовано на найвищому рівні.

Що вдалося зробити за сто днів? 

Вдалося закласти структурні зміни в сфері інформбезпеки на рівні фундаментальних речей, одночасно вирішуючи масу оперативних завдань, пов»язаних з війною.

- Головний здобуток - українські ЗМІ стали справді українськими. Останні три місяці країна жила в єдиному інформаційному просторі, де була спільна цінність - суверенна і цілісна Україна. За це щиро дякую редакторам та топ менеджерам телеканалів, колегам журналістам, експертам, з якими доводилося досить тісно взаємодіяти, що особливо доречно у День журналіста)).

- Ухвалити системне рішення РНБО в контексті інформаційної політики про:

нову Стратегію інформаційного простору, яка б дала відповідь на питання, якими ми бачимо свої національні пріоритети в інформаційному світі.

нову Доктрину інформаційної безпеки, яка б визначила небезпеки та реагування на них.

Стратегію кібербезпеки.

- Зробити необхідний і важливий крок у напрямку інформаційної безпеки, коли судовим рішення зупинили ретрансляцію російських телеканалів в Україні. Тут співпрацювали з Нацрадою і особлива подяка Ларисі Мудрак. В моменти, коли кожен день важливий, починаєш дуже цінувати людей, які вміють швидко та адеквано діяти.

- Почати процес створення каналу іномовлення, залучивши як базу канал БТБ, який тепер працюватиме не Нацбанк, а на країну та формування її іміджу за кордоном. 

- Сприяти ухваленню закону «Про суспільне мовлення» та кадровим змінам на Першому Національному і УТР (бо кадри вирішують все, що зараз доводить Зураб Аласанія). 

- Ініціювати рішення про реєстрацію іноземних журналістів в Україні і, водночас, намагатися забезпечити доступ до висвітлення подій тим російським журналістам, які працюють в ЗМІ, а не в засобах пропаганди.

- Максимально сприяти створенню системи дієвої координації прес-служб силових структур, аби влада в період військового протистояння була публічною, підзвітною та адекватно пояснювала народу свої дії. Думаю, такого рівня публічності силових структур країна ще не знала, хоч цілком розумію вимогу багатьох, аби міністр оборони не зникав з екранів телевізора:). 

До речі, саме це - постійна публічність та спільна позиція - значною мірою стало запорукою того, що ми не програли інформаційну війну. Росіяни тиснуть кількістю інформації, грошей, куплених експертів та лобістів. Але світ бачить війну Росії проти України українськими очима, саме через те, що нам вдалося сформувати правильну ідеологію нав»язаного нам конфлікту та постійно доводити логіку своїх дій.

- Ініціювати розслідування та дискусію щодо тих видань, власники яких та джерела прибутки є непрозорими. Люди, думку яких формують саме медіа, мають повне право знати, кому ці медіа належать і за чиї гроші утримуються.

- Скоординувати нарешті інформування про АТО з місця подій, за що щира подяка Владиславу Селезньову. 

- Провести разом з шефом реорганізацію в самому РНБО, звільнивши всіх одіозних замів та керівників підрозділів, забезпечивши всередині структури «соціальні ліфти», що критично важливо, аби бюрократичні інститути могли модернізуватися. 

Вимоги суспільством виставлялися серйозні. Хтось хотів яскравих пропагандистських фільмів, листівок, хтось - арештів, затримань та видворень, хтось - новин про АТО в режимі нон-стоп. Але варто зважати на повноваження та можливості. РНБО - це все таки аналітичний центр, до того ж з мінімальними публічними можливостями, бо більшість інформації, яка надходить, має гриф «державна таємниця». Тому працювала над координацією всіх тих структур, які мають безпосердені повноваження робити конкретні речі.

Все, що на рівні РНБО можна робити далі, - це наглядати за виконанням рішення РНБО у сфері інформаційної безпеки.

Щира подяка Андрію Парубію за досвід співпраці разом, бо коли на сто відсотків впевнений у порядності шефа та його відданості спільним ідеям - це величезна перевага на державній службі. 
І щира повага Олександру Турчинову. Я на власні очі бачила, скільки годин на добу без жодного вихідного він працював для того, аби в постреволюційний і де факто військовий час вберегти країну, аби сформувати армію, аби планувати наступ АТО, аби провести вибори та забезпечити ухвалення реформаторських законів в ВР... Думаю, історики це оцінять:). 

Ці три місяці стали важким, але неймовірним досвідом. Перед новим Президентом та його командою стоять складні виклики, але й можливості увійти в історію. Для нового життя, щоправда, всім нам доведеться створювати «нову країну», де чимало інститутів, особливо силових, треба буде будувати з нуля. Де треба вчитися оперативно співпрацювати з громадським та приватним сектором, бо в багатьох речах українська держава є недостатньо багатою та сильною для швидких та ефективних кроків. Де треба брати відповідальність, приймати рішення, залучати нові кадри.

І остання коротка теза. Країні критично потрібні державні менеджери, нові політичні команди та цілісні політичні програми, які б давали не емоційні гасла, а конкретні прагматичні відповідні на питання: 1) чого ми хочемо досягнути; 2) якими інструментами це можна зробити; 3) які критерії вимірювання результатів. 

Без раціонального підходу до політики та державного управління довгий період «турбулентності» країні та всім нам забезпечений. Такі нові команди з новими баченням на підході:). 

За останні півроку всі ми зробили так багато, що не вірити в Україну та українців вже не можна). І цей досвід дає надію навіть не на швидкі, а на стрімкі перетворення, бо саме вони сьогодні - умова виживання країни. Сильні виклики завжди формують сильні відповіді.