Національна амнезія стерла з нашої пам'яті майже все суттєве.

Ось, наприклад, битва на Ворсклі є однією з центральних подій світової історії. Вона скінчилася катастрофою, яка ще раз, після поразки на Калці, змінила нашу долю, а також долі всього Князівства Литовського, жемайтського і руського, королівства Польського, Тевтонського ордену, а отже майбутньої Німеччини, Золотої орди, зумовила можливість виникнення кримського ханства й виокремлення в подальшому Московського улусу.
Яукби її виграли, московїї н було б.

Згадки за цю подію є в хроніках і творах істориків, проте, не в пам'яті народу. В українському сегменті Інтернету не тривають запеклі дискусії щодо її локалізації, патріотичні письменники не пишуть любовних історій, які б розгорталися на її тлі, митці не малюють історичних полотен.

Натомість вам, читачу, неважко буде згадати куликовську битву, якої ніколи не було, а якби й була, ні на що б не вплинула. Бо ви, як український патріот, намертво прив'язані до московських історичних реперів. Вас в українській історії цікавлять лише ті теми, які є актуальними для москалів.

Москалі за нас знають Володимирове Хрещення Русі, Хмельницького-Мазепу, Махновщину й Бандерівщину. Навколо цього й обертається цікавість маленького українця. Він воює за "нашу рідну національну віру" у стовбури дерев та метеорологічні явища, які "знищили жиди", зокрема, Володимир Хреститель.

Чомусь патріота страшенно збуджують фантазії за "козаків-характерників" та їхній "бойовий гопак" (навіть дрімучі японці зрозуміли, що бойовий вальс крутіше, й вигадали Айкідо для тих своїх патріотів, які не надто красиві для сумо).