Справжня революція ще тільки починається. І ми напередодні важливих виборів і важливих рішень.

Ми опинилися в страшній війні, серед зради, саботажу, терористичних атак та інформаційних диверсій.

Ми опинились перед неспроможністю частини контреліти відповідати на виклики революції у вигляді військової загрози втрати країною суверенітету та загрози економічно занепаду країни.

Ми опинилися у ситуації системного оформлення контрреволюції, яка відкрито намагається загальмувати революцію, зупинити революційні перетворення і знищити вже зроблені революційні досягнення.

Зрозуміло що робити.

Пам'ятаю слова одного мого покійного колеги з Росії, який про недостатню ефективність емоційних переконань казав так: "Если в сердце дверь закрыта, то стучаться надо в печень".

Це означає, що потрібно дати контрреволюції в морду.

Але ми стомилися...

Стомлені революцією та війною

Я пам'ятаю подібну ситуацію. Вона настала на початку лютого 2014 року. Тоді здавалося, що нічого не відбувається. Що все марно. Що виграшу може не бути. Я пам'ятаю, як просто фізично відчув, як всіма нами оволодіває втома, зневіра, безнадійність і депресія.

Тоді я написав статтю "Все похмуро, але ми затяті". Нам тоді просто потрібно було вистояти, не зламатися, досягнути поставлених цілей.

Сьогодні, особливо напередодні зими, я знову відчуваю нашу втому.

Ми втомилися від революції та війни. Від небажання наших лідерів активно проводити бажані реформи. Від небажання наших командувачів відвойовувати окуповані та сепаровані території. Від млявої війни на Сході України. Від пасивної і малозмістовної риторики деяких наших політичних партій. Від російської дурнуватої пропаганди. Від нашої контрпропаганди, яка постійно спізнюється.

Найбільше ми стомилися від того, що ніхто з лідерів так і не показав нам революційну перспективу. Що ніхто з лідерів так і не піднявся на поточною ситуацією, щоб розповісти про довгострокову стратегію. Про щось інше, ніж вступ України в Європу та розрив України стосунків з Росією. Про щось більш масштабніше, ніж Європа та Росія і більш важливіше для України. Про власну долю України у світі майбутнього. Про те, яким буде цей світ майбутнього.

Українська громада відчуває, що зміни в країні назріли, що реформи невідворотні, що відвоювання суверенітету пов'язано ще з багатьма людськими втратами.

Але наша контреліта боїться. Боїться втратити свій бізнес. Боїться втратити свою владу. Боїться за своє життя.

Оцей їх страх і є причиною нашою втоми і нашої рішучості. Бо ми стомилися боятися і ми більше не хочемо боятися. А найбільше ми стомилися від тих, хто боїться.

Тоді, на початку лютого 2014 року, нам справді потрібно було вистояти, наполягти на своєму. Нам потрібна була хороша українська затятість.

Сьогодні, коли процес революції у розпалі, нам потрібна вірність ідеалам революції. Нам потрібна вірність тим, хто вже помер за революцію, хто вже помер на фронтах контрреволюційної війни проти путінського режиму в боротьбі за незалежність та цілісність України.

Отже сьогодні нам потрібна рішучість у боротьбі з контрреволюцією та витримка перед провокаціями контрреволюціонерів. Нам потрібна мудрість бачити перспективу та наполегливість у сяганні глибини перетворень. Не збитися на другорядні речі. Не купитися на обіцянки швидких та поверхових змін.

Нам потрібно ґрунтовно підготуватись і здійснити масштабні перетворення. Вагомі, складні, неочевидні, але потрібні.

Якщо ми хочемо перемоги революції, тоді нам потрібно не боятися фундаментальних змін.

Якщо ми хочемо перемоги у війні, то нам потрібно добре підготуватися і не боятися воювати за власний суверенітет.

А найголовніше нам потрібно не боятися власної втоми, бо після декількох місяців революційної роботи в ситуації саботажу і контрреволюції ми вперше наближаємося до можливості отримати революційний Парламент і відтак надати революції другого дихання.

Відкрити друге дихання революції

Наша революція давно вийшла за межі України.

По-перше, наша революція призвела до зміни балансу сил в Європі. Власна орієнтація України на Європу серйозно змінила розклад сил на континенті Євразія і відтак змінила рівновагу сил у світі, яка існувала непорушно з 1945 року.

По-друге, саме українська революція зрештою призвела до об'єднання світу, створивши передумови для його мобілізації, які не вдавалося створити протягом всієї світової кризи з 2008 року. Контрреволюційна реакція путінського режиму на нашу революцію призвела до російсько-української війни та руйнування світового порядку. А наш військовий спротив цій контрреволюції призвів до солідарності цілого світу у боротьбі проти путінського режиму. Такої солідарної єдності та одностайності в світі не було вже давно.

По-третє, фактично українська революція заклала передумови світової революції, яка має зачепити ООН, МВФ, ОБСЄ, НАТО та міжнародний порядок у цілому.

По-четверте, саме Україна почала невідворотну за своїми наслідками роботу по розробці основних ідей та практик цього нового світового порядку.

По-п'яте Україна почала переформовувати традиційну унітарну ідентичність, яка базувалася на нероздільній єдності держави-нації-території.

По-шосте, Україна прийняла виклик гібридної війни Росії і почала війну на знищення путінського режиму.

По-сьоме, Україна зустрілася з безпрецедентним тиском, з одного боку, США, які бажають руйнування реваншистського проекту Росії, з іншого боку, Європи, яка бажає зберегти домінування Росії на пострадянському просторі і готова до компромісів з Росією, а ще з одного боку, власного олігархічного консенсусу, поки що очолюваного українським Президентом, який задля збереження власних статків готовий обміняти зрадницький мир на територіальну цілісність країни.

Саме в такій ситуації в жовтні 2014 року відбуваються парламентські вибори.

Новий Парламент або буде змушений стати локомотивом революції і джерелом боротьби з контрреволюцією, або буде зруйнований Третім Майданом.

Третій Майдан так само змушений буде змести і нинішнього Президента України, якщо він буде нездатним до радикальних реформ та відвоювання суверенітету України.

Друге дихання революції має бути у вигляді нового Парламенту і більш діяльного Президента.

Піти на вибори і проголосувати за революційні партії це означає дати друге дихання революції, це означає дати другий шанс Україні, це означає дати ще один шанс світу, який стоїть на боці України.

Тому напередодні парламентських виборів наш вибір простий – або друге дихання революції, або Третій Майдан.