Вчорашня бійка у кулуарах парламенту, зчинена депутатом фракції "Самопоміч" Єгором Соболєвим, який накинувся із кулаками на колегу з "Батьківщини" Вадима Івченка, доволі широко коментується у ЗМІ та соцмережах. Проте, ці коментарі мало стосуються політичної суті конфлікту, а побилися депутати саме через принципи – через визначальне питання реформи територіальної організації влади: які саме установи мають розпоряджатися земельними ресурсами за межами населених пунктів? Чи це мають бути органи центральної виконавчої влади, або їхні філії в областях, чи органи місцевого самоврядування.

Вадим Івченко є співавтором проекту Закону про деякі заходи щодо посилення ролі територіальних громад в управлінні земельними ресурсами. Його суть у поверненні місцевим радам населених пунктів права розпорядження прилеглими до них територіями, яким вони володіли до 2002 року. Єгор Соболєв не раз заявляв, що вважає такий крок небезпечним з точки зору муніципальної корупції, бо часто, або й переважно, місцеві депутати розподіляють земельні ділянки на шкоду інтересам громад та держави.

Однак, хіба столичні і обласні чиновники меншою мірою підвладні корупційним рефлексам? Ради є колегіальними органами, шо напряму обираються громадами. У громад є можливість прямого впливу на обраних ними депутатів, на відміну від призначуваних бюрократів. Безумовно порядок виділення земельних ділянок (відчуження, оренди, користування тощо) має бути ретельно виписаний у статутах територіальних громад, регламентах рад, зокрема й через механізм обов'язкових громадських слухань. Загальносуспільні інтереси у системі земельних відносин захищені у Земельному, Водному, Лісовому кодексах. Це ліпший запобіжник корупції, ніж передача повноважень розпорядження землею на вищий чиновний рівень – до високих і наглухо закритих від громадськості столичних кабінетів.

Є ще величезна проблема загальної культури місцевих депутатів і чиновників, які легко передають землі, де розташовані історико-культурні пам'ятки, для ведення господарської діяльності. "Дай їм волю, то вони останній скіфський курган під ріллю пустять", – говорять про місцевих господарників археологи. Такої ж думки про них захисники природи та інші активісти.

Крім кодексів, від такої сваволі слід захиститися Загальнодержавним електронним земельним кадастром, де неодмінно вказується визначене призначення тієї, чи іншої земельної ділянки. Зміна такого призначення може бути здійснена лише після комплексу експертиз – екологічної, археологічної, гідрологічної, геологічної і т.д. Надання місцевим радам права розпорядження землею на прилеглих територіях не скасовує визначених Законом правил землекористування.

Матеріальну основу самоврядування становлять – місцеві податки і збори, комунальне майно і земля. Без цієї визначальної тріади його ефективне – в інтересах громадян – функціонування є неможливим. Децентралізація – тобто наближення влади до громадянина – нездійснена без забезпечення місцевих громад земельним ресурсом.

Гальмування ж реформи територіальної організації влади під приводом боротьби із корупцією створює формальну підставу взагалі зупинити усілякі реформаторські кроки під тим самим приводом. Кепський прецедент. Тим паче, що коли в реакціонерів вичерпуються публічні політичні аргументи, вони пускають у хід кулаки.

Утім позитивним є той факт, що фракція партії "Самопоміч" ще вчора офіційно вибачилася за поведінку Є. Соболєва перед фракцією партії "Батьківщина".