Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогоднішній день, 18 вересня

Піймався! Чому Путінові не викараскатися із мінської пастки

Зайвих грошей він більше не має. Автомата йому пропонують закопати в землю. Із його позиції це означає – забути про дестабілізацію України й віддати Донбас Порошенкові. У пастці Путін, а не Порошенко. У пастці тому, що в реченні «стратити не можна помилувати» для нього більше не існує ком.

Ахметов має гроші на «Шахтар», а для бюджету України – дзуськи – блогер

«Київенерго» заборгував у бюджет два мільярди гривень. І Демчишин не має інструментів стягнути ці гроші з неплатника. Міністрові ж кошти потрібні для придбання газу. Й він вимушений прохати в Європі. Головним акціонером «Київенерго» є ДТЕК (72,39% акцій). ДТЕК належить власникові «Шахтаря» Ринатові Ахметову. Цей футбольний клуб – вельми дорога забавка. Із бюджетом, за нинішнім курсом гривні до долара, близько мільярда. На рік. Щонайменше. До того ж, усі знають, що в Україні клуби доволі збиткові.

Свідоцтво про народження дитини тепер можна отримати безпосередньо у пологовому будинку

Співробітники органів юстиції у визначені дні самі приходитимуть до пологових будинків. Молоді мами, їхні чоловіки чи родичі зможуть на місці заповнити усі необхідні документи й одразу ж отримати перший документ нового українця. Із часом свідоцтво про народження дитини можна буде отримати в кожному пологовому будинку в Україні, щоб кожна молода мама відчула піклування з боку держави.

Формула війни і вплив на неї культури

Що війна впливає на культуру – це річ очевидна. Повний перелік творів на воєнну тематику навряд чи хтось дочитав би бодай до середини. Натомість про вплив культури на війну говорити набагато важче. Бо якось так видається, що жодні – навіть найдосконаліші – культурні досягнення вберегти людей від масового самовинищення не можуть. Чому? Найбільш імовірними видаються дві відповіді, причому обидві – невтішні.

Їх називають аватарами. ФОТО

Воно б'є себе в груди. Клянеться, що останній раз. І потім знову лазить п'яне. З автоматом і гранатою. У формі. Зате по телефону він «герой, що воює в АТО». Його не візьмеш у бій. Не поставиш на нічне чергування. Біда не в тому, що можуть вбити його самого – можуть загинути інші. Прикладів достатньо.

Коли різний СРСР згадують – фантомний і справжній

Згадав і психанув. А потім думаю, ну й дурень. Напевне ж можна зустріти людей, у чиїх спогадах в СРСР було повно ковбаси салямі, осетрини і чорної ікри за якісь копійки. І водії на дорогах були дуже ввічливі. Бо персональні.

Росія мимохіть готує для себе труну: рила могилу Україні, а докопалася до власної домовини

Домовина – місце, де ховають померлого; спеціяльна скриня, в якій його ховають. Труна – збігається з другим значенням слова домовина. Могила – яма для поховання померлого; а також – високий насип на місці давнього поховання. В сучасній мові домовина й труна використовують як синоніми в значенні скриня для поховання. Частіше вживане слово труна. Основне значення сучасного слова могила – яма для поховання й насип на ній. У переносному значенні всі три слова використовують як синоніми до слова смерть.

Огризко: На Генасамблеї ООН Росію вкторе висміють і поставлять в умовний кут

Росіяни, як завжди, роблять підміну понять. Під гаслом боротьби з ІДІЛ вони хочуть добитися суто егоїстичних цілей: або втримати Асада при владі, або, якщо ситуація виявиться зовсім безнадійною, посадити в Сирії іншу лояльну до них людину. Адже головне, що захищає Російська Федерація в Сирії - це зовсім не Асад, а російські військові бази. Вона хоче зберегти їх будь-якою ціною. Дуже цікаво, якою буде реакція наших західних партнерів на таку нахабність Москви.

Розвиток чи прокляття короткострокових мотивацій?

Корпоративна логіка й економістичний підхід завжди дуже обмежені. Вони можуть використовуватися як тимчасові і надзвичайні. Ці підходи не годяться для планування майбутнього.

Маріуполь обороняють загартовані піхотинці Збройних Сил України. ФОТО

Поступово замінюється застаріле радянське озброєння. А головне – змінилось ставлення людей до військовослужбовців. І, власне, ставлення військовослужбовців до виконання своїх обов'язків. Зріст патріотизму викликав і зріст професійної підготовки. До війська прийшли ті люди, які бажають покращувати обороноздатність не за вимушеним призовом, а за покликом свого серця.