Днями відбулася президентська прес-конференція, перша цього року. Звісно, всі журналісти почали шукати і, звичайно, знайшли там купу мінусів, негативу. Все як належить. Як завжди - не всіх пустили, не всім дали слово, погане приміщення, погане освітлення, погана акустика... І це чудово, що вони так кажуть. І тому, що помічають, і тому що мають можливість так висловлюватися.

Словом, всі висловили своє фе.

Але якщо трохи віддалитися від негативу, журналістських емоцій і подивитися на цю конференцію більш масштабно, то можна помітити цікаві речі. Навіть у чисто візуальному сприйнятті.

Так ось. За формою прес-конференція Порошенка була більш схожою на прес-конференцію Обами (підсумкову минулорічну).

По-перше, Порошенко спілкувався з журналістами стоячи. На мій погляд, це вияв поваги і до преси, і до глядачів. Хоча, вочевидь, стояти протягом двох годин не дуже зручно. Крім того, президент ідентифікує багатьох журналістів провідних ЗМІ. Вважаю це безперечним плюсом.

По-друге, не ховався за масивну трибуну, - таке собі символічне вираження прозорості влади.

По-третє, атмосфера була більш-менш камерна, хоча в інтернеті вже хтось обурювався, що, мовляв, незручно, треба було проводити десь в Українському домі чи ще щось таке. Але саме така атмосфера дає відчуття бесіди, а не театру одного актора в помпезному залі. До речі, у Обами прес-конференція теж проходила у невеличкому залі, де журналістів можна було почути навіть без мікрофону. І нормально.

Через незручні питання президент теж не ніяковів і поводився в цілому впевнено, хоча оптимізм не випромінював. Воно й не дивно, бо причин для того нема особливих. Носієм позитивних емоцій став скоріше вертеп, який виступав у фіналі заходу. Цікаве, як на мене, рішення: з одного боку - шана традиціям, з іншого - символічний вияв надії та відродження.

Радує те, що етно-супровід (колядування) органічно поєднався с сучасним оформленням самого заходу. Це і український прапор на фоні (то самий, що з літньої минулорічної конференції). Погодьтеся, виглядає значно краще, ніж совковий стяг за спиною. Це й новомодні суфлери на американський манер. Хоча декому вони, можливо, й не сподобались.

Загалом, символічного у цій прес-конференції це було багато. Навіть ті самі темні хмари над прапором. Зустрів навіть у фб-стрічці смішну інтерпретацію: "А что это за тучи над ‪#‎Порошенко?

- Это не тучи. Это дементоры". Ну, навіть в цих хмарах можна знайти певний позитив.

Для більшої наочності порівняю її з підсумковою прес-конференцією Путіна, яку він давав у кінці минулого року. Там імперські амбіції очевидні. По-перше, гігантський екран за спиною, на якому періодично було написано то Кремль, то президент РФ, то карта Росії з'являлася. Одним словом, натяк на масштаби. Щоб ніхто, бува, не забув, у якій великій країні живе.

По-друге, Путін відгородився від всіх немаленьким столом, хоча навіть функціонально йому вистачило б і п'ятої частини такого столу.

По-третє, він сидів акі царь. Ймовірно, негоже правителю всєя русі стояти перед холопами, хай пробачать мені росіяни.

У кожного заходу свої символи. І інколи вони говорять більше за слова.

Ну і наостанок. Прес-конференція Порошенка мала один значний мінус - там не було основного послання, важливого меседжу, якого всі очікували від президента. Були звичні відповіді на звичні питання, не було нічого екстраординарного. Українці не почули від лідера країни тих слів, які могли б стати дороговказом на цей рік.

Але мені як громадянину приємно, що прес-конференція українського президента більше схожа на прес-конференцію Обами, а не Путіна.