Це так, щоб нікому не можна було хабарі брати\давати, а мені можна - це найпопулярніша відповідь серед українців щодо хабарів за результатом одного з досліджень. І в цьому є багато про національний характер.

Публіка, особливо громадянсько-свідома, волонтеро-активістська, готова сміятись і одобряти історії зі співбесід з невідомими їм міліціонерами. З їх самовикривальних відповідей про хабарі, злочини, кругову поруку.

Але навіть деяким найдостойнішим волонтерам, атошникам і представникам громадянського суспільства вимикає мозок, коли йдеться про своїх.

І вмикається оте "це так шоб всім було не можна, а мені(моїм друзям) - можна".

Він доброволець! Він допомагав! Він офігенний - що я, свого друга не знаю?!

Ви не бачите їх особових справ, ви не чуєте їх співбесід, їх результатів тестів, але ви готові рвать за нього всіх - бо це ваш друг і ви-то знаєте, який він класний.

Класний як друг і як людина.

Не обов*язково як поліцейський.

Повірте, щоб отримати рекомендацію на звільнення, потрібно провалити атестацію повністю. Не просто щось не те один раз сказати.

На щастя чи на жаль, по атестації звільняють дуже небагато співробітників старої міліції. І щоб одразу більшість людей з комісії проголосувало проти - треба дуже для цього постаратись. Потрібно продемонструвати незнання законодавства, нерозуміння ключових цінностей цивілізованої поліції, мотивації, чесності, розуміння реформи, ініціативності щоб отримати умовний "незарах".

Я вже мовчу про ситуації, коли "чудові результати тестів" з обурених постів виявляються ледве на 1-2 бали більше межі непрохідності. Коли "чудові майданівці" мають стаж в десять років в міліції в 90-х роках. Коли друзі всіх цих чудових звільнених опускаються до публічних погроз учасникам атестаційних комісій, і "чудові кандидати" ніяк їх не зупиняють у цьому.

Зрозумійте, "абсолютного зла" серед людей не так багато.

Суддя, який бере хабарі за рішення, але принципово відмовляється "порішати" справи, пов*язані з вбивстами - принциповий в якомусь роді, певно, і родини загиблих від вбивств матимуть багато слів вдячності сказати такому судді, але це не означає, що він не хабарник, наприклад.

Та і зрештою, чудова і хороша людина, яка жертвує бабло на АТО чи воює добровольцем - не факт, що зможе стати хорошим суддею (хоч шансів має на це більше).

Якщо людина дає бабло на АТО, а потім її друзі вимагають за це залишити її в ДАІ, то це нівелює всі цінності нової країни, які ми хочемо побудувати. Я вже мовчу про цінності благодійності і волонтерства.

Якщо людина пішла добровольцем в АТО - вона має повагу і нескінченну вдячність від мене, але тільки через це хірургом в дитячу лікарню її не призначать. І поліцейським теж. Бо від поліції залежить не тільки життя і здоров*я громадян, а ще й їх свобода.

Бути хорошим хлопцем, давати бабки на АТО, брати участь у Майдані, воювати в АТО - це чудово і правильно. Вимагати за це професійного визнання - це переставати бути хорошим хлопцем.

Невже ви думаєте, що ненависні вам чинуші, коли проштовхують на посади своїх, вважають їх поганими чи недостойними? Теж качають за своїх, класних.

Не уподобляйтесь.