Ще декілька слів про минулу річницю розстрілу Героїв Небесної сотні. Напевно це хтось вже написав, але в мене в стрічці не було. Вибачте, якщо повторення. Так ось. Цей псевдомайдан-126, який чомусь називали Майдан-3, пройшов саме так, як і повинен був пройти. Цю подію не можна розглядати окремо від усіх подій останніх двох років.

Ми систематично недооцінюємо противника в поєдинку смислів. Ми думали, що ніякі ресурси, досвід і організації не зможуть змагатися з правдою в інформаційну епоху. Ми були настільки занурені в революційніх подіях, що здавалося немає такої сили, яка б могла перебити настільки потужний інформаційний імпульс, який транслював Майдан. Ми були не праві. Ера комунікацій сама по собі не надає ніяких додаткових переваг фактам, а лише прискорює обмін інформацією і створює додаткові можливості для поширення дези.
Тут вже писали про білогвардійця Месснера, який першим сформулював сучасну військову докріну росіян. "В прежних войнах важным почиталось завоевание территории. Впредь важнейшим будет почитаться завоевание душ во враждующем государстве." - це він півстоліття тому писав. Я в коментарях ще його цитат накидаю. Необхідно пам'ятати, що стратегічна мета кремля в Україні - контроль над внутрішньою і зовнішньою політикою держави, а тактична мета - формування громадської думки, згідно з кремлівським агіткам (майдан - шабаш-переворот куплених держдепом фашистів, майдан - війна Америки з Росією, українці і росіяни - один народ, і тд і тп).

На Майдані було смішно читати кремлівські ресурси і сайти місцевих колабораціоністів про бойовиків-фашистів, коли варто було тільки озирнутися навколо, щоб побачити найвищу концентрацію освічених і високоморальніх людей. Смішно перестало бути, коли я потрапив в Донецк наприкінці лютого 2014. Суспільство на сході було взято в непробивний інформаційний полон, в якому порядок денний повністю відповідав кремлівської версії. В Донецьку стало зрозуміло, що інформаційна контрреволюція - це цілком реальна загроза, з якою не можна не рахуватися. А якщо вона підкріплена терором без опіру, то її успіх більш ніж імовірний.

Окупація, військові дії, терор, масована пропагандистська кампанія - все це, зокрема, спроба випалити інформацію і пам'ять про Майдан. Кремль чудово розуміє, що майдан став успішним рецептом демонтажу диктаторського режиму, що захопив ресурси і демократичні інститути в державі. Угруповання, яке узурпувала владу в Росії, розуміє, що тільки народні заворушення можуть стати джерелом зміни влади в країні. Саме тому, кремль усіма способами буде доводити росіянам, що Майдан це найгірше з зол. Саме тому, кремлю важливо не тільки оббрехати Майдан всередині Росії, але й пред'явити провал української державності, як очевидний наслідок революційних подій. До речі, багато супротивників Майдану в Україні не розуміють, що ми тепер всі в одному човні. В разі реваншу проросійських сил, статус-кво відновлено не буде. Російському телевізору потрібна постійна картинка українських жахів, як вічне нагадування про безальтернативий жалюгідний результат народного протесту.

Єдиний залізобетонний аргумент Майдану, який неможливо оббрехати - біографії полеглих Героїв Небесної сотні. Їх біографії це показовий зріз людей, які були на майдані. В Небесній сотні є вчителя, програмісти, активісти, спортсмени, студенти, підприємці, музиканти, художники, пенсіонери, а також представники багатьох інших цивільних професій. В Небесній сотні одиниці перебували в будь-яких цивільних або політичних об'єднаннях. Вбиті майданівці приїхали в столицю з різних куточків країни - від Донеччини, Харківщини та Криму до Галичини, Волині та Закарпаття. Там є представники як найбільших міст країни, так і мешканці зовсім невеличких сіл. Біографії Небесної сотні - найпотужніший аргумент того, що Майдан не був оркестрованою подією, а справжнім народним бунтом. Небесна сотня - це пам'ятник духу народу і доказ, що жодна диктатора не вічна.

В день скорботи, коли прийнято згадувати героїв і обговорювати значення їх жертви і взагалі події, які привели до їх загибелі, ми з вами загрузли в суперечках про події на майдані, що мали стовідсоткову провокаційну природу. А за день до річниці розстрілу, ми повелися на обговорення Бубенчика, а на наступний день вже в голос сперечалися хто повинен представляти Україну на Євробаченні. В інформаційному сенсі в цьому році річницю пам'яті Героїв Небесної сотні ми упустили. Нас розвели. Час працювати над помилками.