Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогоднішній день, 26 квітня

Що насправді сказала Меркель на брифінґу з Обамою

А що ви прочитали в українських і деяких західних медіях? Про вибори, які слід швидше провести. Це початок і крапка. Хотів би, щоб якісь висновки після скандалу з міністром закордонних справ Франції таки мали місце. Одначе ні. По суті із промови Меркель низка ЗМІ вирвали два важливі маяки. По-перше, Німеччина чітко окреслила дві сторони конфлікту – Україну та Росію. По-друге ж засвідчила, що не виконується перший пункт угод – припинення вогню. Та, звісно, процес перемовин має тривати. Як завше – нічого нового. Санкції прив'язані до Мінська. Його треба виконувати. Все як зазвичай. Але не для всіх. Надто коли потрібні сенсації.

Монумент тоталітарному СРСР: міста, яких не торкнеться декомунізація

Чорнобильська зона – єдине місце в Україні, де залишаться комуністичні символи. Тому, що вона найбільш промовистий пам'ятник комуністичному режимові. Прекрасний концептуальний пам'ятник – Зона відчуження. Або просто – Зона, як іноді називали імперію ГУЛАГу за залізною завісою, майже як під саркофагом. Тільки в зоні символи та герої комуністичного тоталітаризму мали б залишитись, демонструючи нащадкам закономірний зв'язок між чорнобильською аварією та крахом радянського режиму.

Справа "діамантових прокурорів": від сміття до коштовностей

Справу навіть безпідставно закривали за вказівкою "когось із керівництва" ГПУ, а Шокін зі зрозумілих тепер причин відмовлявся скасувати постанову про закриття. Але ми зрушили її з місця. Підозру Корнійцю було оголошено у лютому 2016 року, після чого в мене забрали всі повноваження керувати слідством Генінспекції. Справа мала піти до суду протягом максимум двох тижнів. Минуло вже більше двох місяців. Чому її ховає нинішнє керівництво ГПУ і за чиєю вказівкою – питання риторичне.

Чорнобильська катастрофа: речовий доказ проти СРСР. ФОТОФАКТ

Цей "документ доби" походить з архіву моєї мами, Надії Яківни Забужко – на той час вона вчителювала в київській СШ № 67. Коли в школу прийшла "рознарядка" на дитяче поголів'я для проходу радіоактивним Хрещатиком, мама набрала собі повну сумку цих перепусток, але своїм десятикласникам роздавати їх не стала, а сказала, що й сама на демонстрацію не піде. Так і залишився цей розсип кислотно-зелених прямокутничків у шухляді маминого столу: вона до останку вірила, і мене запевняла, що "колись їх все одно будуть судити". Берегла речовий доказ для майбутніх поколінь. І так воно й буде, ще на нашому віку, тепер уже жодного сумніву.

Чорнобильська аварія через 30 років. Спогади із блогосфери

У цей день на Чорнобильській атомній електростанції сталася найбільша в світі техногенна катастрофа. А атмосферу було викинуто близько 190 тонн радіоактивних речовин. Небезпечні радіоактивні речовини виділялися в навколишнє середовище через пожежі, що тривала майже два тижні. Населення Чорнобиля зазнало опромінення в 90 разів більше, ніж населення Хіросіми після вибуху атомної бомби. Пропонуємо вашій увазі спогади, думки і роздуми з цього приводу зі блогосфери.

30 фото біля меморіалу на Троєщині. 30-ті роковини Чорнобильської трагедії. ФОТОРЕПОРТАЖ

Місце розташування парку – 4 мікрорайон масиву Троєщина – було обрано зовсім не випадкове. Саме тут мешкає найбільша кількість чорнобильців, яких 30 років тому евакуювали сюди зі Прип'яті й Чорнобиля. Як розповідають очевидці, в будинках під номерами 15, 15-А, 15-Б та 17 по вилиці Архітектора Ніколаєва розміщували переселенців із радіоактивних зон. Ось що кажуть мешканці району: "Ми як тільки поселилися в дім навпроти, то прокидалися вночі від шуму вантажівок та галасу людей, які переїжджали сюди. На це страшно було дивитися. Здавалося, що розпочалася війна...".

На п'ятому реакторі Чорнобильської АЕС з'явився стінопис. ВІДЕО

На п'ятому реакторі Чорнобильської атомної електростанції австралійський художник Ґвідо ван Гелтен намалював стінопис. Він назвав цю роботу однією з найбільших потужних і водночас найпечальнішою. "Одна з найпотужніших і в той же час найпечальніша робота, що ми створювали. Хочу сказати дякую всім тим, хто ціною свого життя і здоров'я боровся з цією проблемою 30 років тому. Дякую Ігореві Костіну за сміливість зафіксувати на плівку ці події. Всередині відчуття захоплення і спустошення одночасно..."