На жаль, іноді трапляється так, що наші люди потрапляють у полон до ворога. І вороги починають "розповідати їм правду" - показувати могилки дітей, вбитих українською артилерією, і розповідати про референдум - "народне волевиявлення".

Звичайно, це їхня версія правди. Але якщо людина не вміє аналізувати і щиро вірить в українську офіційну брехню - що українські снаряди мають очі і влучають тільки у військові об'єкти, що референдуму не було взагалі або на нього прийшли півтори каліки, і ті були з Росії - вона може виявитись не готовою до цього.

Якщо полонений - воїн з великим стажем участі у БД, це півбіди. Він знає, як усе насправді, і, головне, знає правила гри.
Але буває таке, що в полон потрапляють солдати-новачки, волонтери, громадські активісти тощо. Такі люди можуть відчути шок: виявляється, нам брехали! Виявляється, від дій нашої сторони ГИНУТЬ ДІТИ!!! Виявляється, наші Воїни Світла катують полонених!! І т.д. Під тиском цих "відкриттів" людина втрачає орієнтири і може повестися непередбачувано.

Причому таке трапляється не лише з полоненими. Людина може зустрітися з другом чи родичем з окупованих територій, і одненька почута від нього історія про те, як від українських обстрілів загинули діти, може перевернути її світогляд. 

Винна у цьому, ясна річ, офіційна брехлива пропаганда.

Вона живе й процвітає стільки, скільки існують війни. Але під час війн минулого у влади була монополія на інформацію. Тепер її скасували соцмережі, і брехлива інформація почала приносити більше шкоди, ніж користі. 

Інформаційна політика мала б бути такою. Війна - це кров і бруд. Війна - це смерті дітей, руйнування мирних об'єктів, катування полонених, вбивства без суда і слідства, мародерство тощо. Так, наше командування намагається звести ці випадки до мінімуму, але повністю унеможливити їх не вийде, поки не закінчиться війна.
Війну розв'язали проти нас вороги, і вони несуть відповідальність за її жертви, в тому числі за страждання і смерті цивільних з обох боків. Якщо вони складуть зброю - це одразу припиниться. Ті, хто хоче, щоб це припинилося якнайскоріше, повинні тиснути на наших ворогів, щоб вони склали зброю. Крапка.

Наші праві не тому, що вони святі, а тому, що вони наші.
Демократія, плюралізм, права людини, свобода слова і право вибору - чудові і необхідні речі. Але - у мирний час, за умов стабільності у суспільстві.

Така позиція одразу вибила б у наших ворогів грунт з-під ніг. Ніхто не зможе зловити на брехні того, хто не бреше. Ніхто не розчарується, дізнавшись те, про що знав уже давно.

Правда війни - проста: або ми - або вони. "Має залишитись тільки один" (с).