Якось у нас ще не увійшло у свідомість відзначати День Мами. Мені навіть трохи шкода. Бо Валентина чи Хеловін підхоплено було масово. Ясно, що комерціалізація зіграла свою роль.

Мені ось вже нема кого вітати, лише пам'ятати, а скільки мамів були б сьогодні щасливі від однієї гілки бузку чи дзвінка по телефону. Бо їм більше нічого й треба. Це єдині люди в світі, які нас люблять не знати за що і всяких. Це - зрозуміло.

Але насправді зовсім не зрозуміло.

Бо це доходить, коли її не стає.

Я добре пам'ятаю один випадок невдовзі після того, як мами не стало.

Я щось купувала у магазині і хтось там трохи мені нагрубив. Зовсім дрібна якась ситуація. Несподівано для себе мене це страшенно торкнуло. Я вийшла з магазину і всю дорогу не просто плакала, а жалісно ревіла. Добре, що йшла пустими дворами і нікого якраз не було. Бо десь у підсвідомості з'явився сигнал, що тепер мене може образити кожен, бо нема кому захистити.

Це як в дитинстві, коли ти біжиш, ридаючи, до мами і вона тебе обнімає. І цей жест - найміцніша фортеця в світі.

А тут раптом - ти маленька і беззахисна посеред страшних істот. Хоча ти вже давно дуже навіть не маленька і тисячу разів не плакала від речей значно болючіших, ніж хамовита тітка в магазині.

І ще я пам'ятаю, як я малою, десь підлітком, такою, з двома косичками, під'їхала одну зупинку тролейбусом, бо важкі були сумки з помідорами, які продавали вже дешево на консервацію. Мене послали докупити там пару кілограмів.

І мене піймав контролер і став вимагати талончик. Але я талончик ще не купила. І контролер став вимагати один карбованець штрафу. І весь тролейбус за мене вступився і кричав - она только што зашла, отстаньте от рєбьонка, але контролер був невмолимий. І я дістала гроші, які лишилися, і назбирала 97 копійок. І він взяв.

І я йшла по рідній Кіквідзе і страшно ридала, бо мене образили і принизили. Але я так гнала додому, бо я точно знала, що як тільки відкриє мама двері - жоден злий контролер мене більше не зможе образити.

У нас є дуже важливі і гарні свята. І Різдво, і Великдень, і Новий рік, і День Незалежності.

Але лише при мамі радість, безтурботність та відчуття захищеності такі сильні, як від усіх свят разом.

Я сьогодні садила квіти на маминій могилі. Зрозуміло, що краще було б квіти їй сьогодні привезти додому. Але навіть коло маминої вже могили все одно відчуваєш себе малою.

Це відчуття - унікальне.

А що вже казати про унікальність такого всесвітнього явища, як мама.