Адміністрація Барака Обами заявила про втручання Росії в хід американських виборів. Розвідка США розсекретила частину доповіді, в якій вказується на втручання особисто глави Росії Володимира Путіна у вибори президента Сполучених Штатів. За даними ЦРУ, Путін особисто замовив кампанію впливу, спрямовану на вибори президента США з метою «підриву демократичного процесу» та дискредитації суперниці Дональда Трампа. «Ми вважаємо, що Путін і російський уряд явно віддавали перевагу обранню Трампа. Ми також вважаємо, що Путін та уряд РФ прагнули збільшити передвиборчі шанси обраного президента Трампа, зокрема шляхом дискредитації держсекретаря Клінтон», - наголошується в документі. Офіційна Москва мовчить, численні прокремлівські спікери звинувачення традиційно заперечують, розповідаючи публіці, що доповідь американської розвідки - це помста адміністрації, що йде, за програш кандидата від Демократичної партії.

Дональд Трамп визнав, що кібератаки мали місце. Однак висловив сумнів у тому, що це могло вплинути на результати виборів. А що йому ще залишається робити? Адже якщо втручання Росії посприяло обрання нового президента Сполучених Штатів, то можна говорити про сумнівну легітимність лідера найвпливовішої країни світу.

Тепер імена Дональда Трампа й Володимира Путіна назавжди міцно пов'язані кіберскандалом. Тому сьогодні ніхто не може точно сказати, якою буде політика Сполучених Штатів щодо Росії. Занадто м'яка реакція на російські авантюри відразу ж буде сприйнята як доказ заангажованості нового американського президента. А тут і до імпічменту недалеко.

На доповідь американської розвідки про кібератаку вже відреагували фондові ринки. Почався грандіозний розпродаж російських акцій.

Біржові інвестиційні фонди, які торгують цінними паперами російських компаній, зазнають втрат. Якщо ми хочемо знати, які світові політичні тенденції, то стежити слід не за заявами політиків, а за фондовими біржовими котируваннями. Світова фінансова система не вірить у пропутінську політику Сполучених Штатів.

Читайте также: "Решение о ликвидации Путина принято и будет приведено в исполнение"

На цьому тлі цікавою видається дискусія, що розгорнулася в українському інформаційному полі про необхідність терміново запропонувати Росії капітуляцію - нібито для того, щоб не опинитися викинутими із загальносвітових процесів. Автори цієї ідеї стверджують, що обрання главами провідних світових держав лояльних до Кремля кандидатів призведе до «великої угоди», ціною якої стане незалежна Україна. Основний посил пораженської інформаційної кампанії полягає в тому, що Україні треба домовитися з Росією та західними партнерами до того, як вони домовляться «про нас без нас».

Прибічники геополітичної гри пропонують обміняти український суверенітет на якісь нові гарантії безпеки від Сполучених Штатів та Російської Федерації. Для більшої надійності такі теоретичні гарантії варто було б підписати на зворотному боці Будапештського меморандуму. Але ця геніальна ідея якось вислизнула від ініціаторів курсу на примирення.

У пропозиціях визнати поразку України до того, як світ задовольнить претензії Володимира Путіна на регіональне панування, нескладно помітити одну дуже важливу ланку. На думку ініціаторів цієї ідеї Україна сама має звернутися до західних партнерів із заявами про готовність піти на угоду з Російською Федерацією. Нашій країні пропонується розпочати з клопотання про скасування економічних санкцій проти Росії. І все це для того, щоб допомогти нашим західним партнерам «зберегти обличчя» тієї хвилини, коли вони будуть домовлятися про новий світовий порядок з очільником Кремля.

Як би не оцінювали світові лідери Володимира Путіна та його політику, відкрито визнати окупацію і анексію законною правовою дією вони не можуть. Інша справа - якщо Україна сама оголосить, що жодних окупованих територій немає, що резолюції ООН та ПАРЄ, що визнають Росію країною-агресором «дещо перебільшені», а десятки тисяч загиблих, зниклих безвісти, засуджених окупаційними судами українських громадян - це прикре непорозуміння. Тоді можна буде зробити вигляд, що й міжнародне право збережено, і безправність не в образі. Саме для того, щоб посісти гідне місце у цій «світової тенденції», нам і пропонується поквапитися.

Насправді світ дійсно змінюється. Традиційні світові політичні еліти сьогодні витісняються популістами, вирощеними Путіним. Це вкрай небезпечно для України. Наша зовнішня політика, відстоювання права на свою територіальну цілісність і суверенітет будуть відбуватися в дуже несприятливому політичному середовищі. І тут нескладно помітити ще один дуже важливий світовий тренд. Старі світові еліти, політичний істеблішмент, впливові ЗМІ люто опираються приходу до влади популістів. Наприклад, на тлі проросійської риторики Марін Ле Пен, французькі банки відмовилися фінансувати її передвиборчу кампанію. Їй довелося відкрито звернутися до Володимира Путіна за фінансовою допомогою. Дональда Трампа практично прямо назвали кандидатом Путіна.

І тепер він змушений доводити, що є самостійним незалежним гравцем, який обстоює інтереси американської держави. В ухваленій Європарламентом резолюції щодо протидії пропаганді російську медіа-присутність в Європі названо інформаційною війною, метою якої є розвал Європейського Союзу. У документі чітко зазначається, що російська інформаційна агресія проти Європейського Союзу почалася відразу після анексії Криму й спрямована на те, щоб змусити європейців легалізувати антиправову крадіжку Кримського півострова. Європарламентарії доручили Брюсселю розробити законодавчі механізми для боротьби з російською інформаційною війною. І це теж не просто слова.

Ми бачимо, що спроби Кремля вплинути на політичні процеси в Європі та Сполучених Штатах призводять до того, що традиційні світові еліти змушені констатувати факт загальносвітової гібридної війни. Кремль вкладає колосальні кошти у своїх кандидатів. Традиційні світові інститути реагують посиленням правової риторики. Росію названо країною-агресором, Крим - окупованою територією, Путіна - загрозою світовому порядку. Обрання Дональда Трампа, зростання популярності спонсорованих Кремлем правих і лівих популістів у Європі жодним чином не означає перемогу Путіна у гібридній війні проти Заходу. Це якраз ті точки біфуркації, після яких західні еліти відчули загрозу вже власній безпеці й вступили у протистояння з Москвою.

Читайте также: Это не Украина проигрывает, а Россия

А яке ж місце України у цьому процесі? Для того, щоб врівноважити заподіяну Росією шкоду, завдану світовому балансові, світу необхідно або відновити міжнародне право, або повністю відкинути його. Саме на цьому рубежі ведеться сьогодні боротьба між старими світовими елітами й путінськими новопопулістами. Який буде результат цієї боротьби, ми на разі не знаємо. Але бігти попереду загальносвітового паротяга, розмахуючи капітуляцією - щонайменше нерозумно. Без України та її готовності погодитися з правилами нового путінського світового порядку жодна угода, що перекроює міжнародне право, сьогодні відбутися не може. Щобільше, це робить фінансові вкладення у маріонеток по всьому світу - марним витрачанням російських бюджетних грошей і опосередковано підтримує старі світові еліти в їхній боротьбі проти новопопулістів.

Сьогодні саме від України залежить, чи переможуть у світі путінські ставленики, чи вдасться їм встановити новий світовий порядок, в якому незалежній Україні просто не буде місця. Не зростання популярності проросійських політиків у Європі, не обрання непередбачуваного Дональда Трампа на посаду глави Вільного світу і навіть не військова агресія Російської Федерації сьогодні є основною загрозою для української та загальносвітової безпеки. Основна загроза для нинішнього світового порядку - це готовність частини українських і світових політичних та бізнес-еліт піти на змову з агресором.

Як не парадоксально, українське питання в загальносвітовому хаосі сьогодні уявляється другорядним. Однак роль України у збереженні принципів міжнародного права насправді є центральною. На разі ми не готові закрити очі на злочини путінського режиму, не готові йти на угоду, що перекроює світовий порядок - у вільного світу є шанс.

А якщо станеться так, що у світі переможе антиправова позиція, якщо світові лідери погодяться з тим, що окупація та анексія чужих територій, вбивство мирних громадян, шантаж, тероризм і диктат - це нові світові правові норми - то нехай тоді домовляються про пришестя глобального «русского мира» самі. Без нас.