Чим менше днів до офіційного вступу Дональда Трампа на посаду, тим частіше він дає інтерв'ю, в яких висловлюється з приводу міжнародних проблем, зокрема, про відносини з Росією. Про це він говорив у британській The Times і німецькій Bild.

Американський лідер висловився щодо теми санкцій в осяжному майбутньому і того, як їх скасувати. Виявляється, що дуже просто. Досить скоротити наступальний ракетно-ядерний потенціал і домовитися про інші світові проблеми.

На сьогоднішній день Росія має одну тисячу сімсот дев'яносто шість ядерних боєзарядів на 508 розгорнутих стратегічних носіях, і разом із розташованими на зберіганні у неї загалом 847 різних засобів доставки. У США -1367 ядерних боєзарядів на 681 розгорнутому стратегічному носії, з носіями таких коштів, що офіційно перебувають на зберіганні, сумарно виходить 848. Згідно з договором про скорочення стратегічних озброєнь СНВ-3 (START-3) кожна сторона повинна мати не більш ніж 1550 боєзарядів і не більше 700 засобів доставки. Все зайве має бути знищено.

Адміністрація Обами пропонувала довести кількість ядерних боєприпасів до 1 тисячі з відповідним зменшенням коштів доставки.
Загалом перемовини щодо обмеження ракетно-ядерної зброї дісталися Трампу у спадок, поряд з іншими проблемами. І дуже характерно, що «наш Трамп» розпочав свій торг із Кремлем саме із цієї проблеми.

Читайте также: The Financial Times: Трамп и Путин - братья по нарциссизму, мир ждут опасные времена

У Москві неабияк насторожилися. Початок роботи нової адміністрації не передвіщає нічого доброго. Як сказав директор Центру вивчення США ім. Рузвельта Юрій Рогулєв, «Висловлювання Трампа могли означати відразу кілька речей. З одного боку, його заяви вказують на те, що санкції будуть заважати проводити з Росією будь-які переговори, тож їх потрібно зняти. З іншого боку, такі слова могли означати, що він хоче розміняти скасування санкцій на початок перемовин із Москвою про обмеження стратегічних ядерних озброєнь».

Ось у цьому так званому «іншому боці» й криються великі проблеми для Кремля. Причому як дипломатичні, так і військово-стратегічні.

По-перше. Відкрито розмінювати переговори СНВ на скасування санкцій Москва не може. Її позиція полягає в тому, що ті, хто запроваджували торгові та фінансові обмеження, мають їх скасовувати без будь-яких умов. Відкрито робити санкції предметом торгу або компромісу Кремлю дуже незручно, оскільки це створює небезпечний дипломатичний прецедент. З'являється спосіб тиску на Росію у вигляді якихось обмежень. І це загрожує стати постійним фактором політики.

По-друге. Обмеження ракетно-ядерної зброї є важливим, але на разі не першочерговим завданням для російської дипломатії. Зрештою скорочення 500 ядерних боєголовок не вирішує глобальної проблеми. Бюджету легше, от і все. За путінського розмаху на втручання в усі й уся у світовій політиці це не вирішує важливіших на сьогоднішній день проблем. Від України та Сирії до Лівії та Афганістану.

По-третє. Для Москви ракетно-ядерна зброя є єдиним фактором стримування і так званої асиметричної відповіді.

Читайте также: Завещание президента Обамы

Можливості США та Росії у звичайних озброєннях від авіації і військово-морського флоту до сухопутних військ просто неможливо порівняти. Це, зокрема, унаочнив провальний похід групи кораблів на чолі з важким авіаносним крейсером «Адмирал Кузнецов» до східної частини Середземного моря. Він виявив граничну слабкість і відсталість російського флоту, неможливість вести бойові дії на значній відстані від своїх берегів. Океанського флоту у Росії практично ніколи не було як за царів, так і за часів СРСР, немає його і зараз.

В сучасних умовах без флоту та авіації вести широкомасштабну війну неможливо. У дипломатичному сенсі фактор військової сили неядерного характеру у Росії відсутній, і їй залишається тільки покладатися на ракетно-ядерну зброю. Авіаносці російська промисловість будувати просто не в змозі, й коли зможе, ніхто не знає. Можливо, що вже ніколи. Залишається скористатися єдиним козирем - нарощувати ядерну зброю та засоби її доставки. Раптом Америка злякається, хоча навряд чи. Кеннеді не злякався 1962 року, чому Трамп має бути більш лякливим.

Військовий бюджет Росії становить $ 46 млрд, американський - $ 670 млрд. Які тут перегони озброєнь, яка модернізація і насичення новою технікою, про що нескінченно торочать на московських федеральних каналах. Трамп показав, що хоче позбавити Росію її військового козиря. Кремль на це ніколи не погодиться, тому що у нього нічого іншого просто немає.

По-четверте. Сукупність наведених та інших факторів змушує Москву не погоджуватися на зв'язку санкцій з перемовинами щодо СНВ. Водночас саме на цьому американці наполягатимуть, бо їм поспішати нікуди. Хоча прогнози на найближчі два роки щодо економіки для Росії і сприятливіші, але США розвиватимуться ще швидше. Кожен відсоток приросту ВВП двох країн також не можна порівняти. Ось чому Вашингтон буде діяти з позиції сили, а Кремль змушений оборонятися. Абсолютно не та позиція, про яку так мрів Путін. Розмова рівних точно не виходить.

Є ще один фактор. Навіть якщо переговори з обмеження СНВ і розпочнуться, вони будуть нелегкими і досить тривалими. При дуже великому бажанні отримати результат необхідно вирішити дуже багато технічних проблем. Наприклад. Російські ракети за договором СНО-3 утилізуються як єдине ціле. В американських ракетах «Мінітмен-3» і «Трайдент-2» знищується тільки перший ступінь. У Росії підозрюють, що другі й треті ступені їх може бути повернено на позиції після нового виготовлення перших ступенів. Це тільки одна з технічних проблем, що мають важливе дипломатичне значення. Можна припускати, що таких складнощів досить багато, і чим досконалішою є зброя, тим важче домовитися. До того ж у сторін геть зовсім відсутня довіра, і підозри лише зростають. Домовитися в таких умовах на рівних дуже складно.

Читайте также: New York Times: Пока Трамп заигрывает с Путиным, американские войска прибывают в Польшу

На разі Москва з Вашингтона отримує тільки натяки або дуже розпливчасті пропозиції. Можливо, що роз'яснення ще будуть, але чи будуть вони прийнятними - дуже велике питання. Зовнішня політика завжди є вторинною щодо політики внутрішньої. І тут у Трампа дуже великі проблеми. Продовжити курс протистояння з Росією й отримати підтримку значної частини істеблішменту або розпочати відступати у Сирії, Україні та в стосунках з Європою означає одержати найпотужнішу опозицію в конгресі і мало того, в суспільстві.

Вибір, як бачимо, дуже невеликий, і він виключає інший варіант. І останнє. У Москві сподіваються, що Трамп діятиме як бізнесмен і ставитиме фінансові та економічні інтереси вище за політичні. Звісно ж, що такі сподівання марні. Скільки було навколо Кремля розмов, що європейський бізнес змусить політиків скасувати санкції, оскільки вони йому невигідні. Польські фермери, яким нікуди дівати яблука, буквально знесуть уряд. Нічого такого не сталося. Європейський бізнес при деякому невдоволенні знайшов способи компенсації втрат і навіть наростив експорт. Це стосується і польських фермерів, яким втрати відшкодував Євросоюз, а тепер вони збільшили експорт і виробництво фруктів зросло. Яким би бізнесменом не був Трамп, він змушений буде діяти як політик. І головними тут будуть не бізнесові інтереси, а геополітичні. Скрізь вони суперечать російським. Ось і домовляйся у таких умовах. Для усіх, хто радів у Москві перемозі Трампа, настають часи холодного душу. «Ой, напрасно, тетя, вы лекарство пьете, и все смотрите в окно...».

Читайте также: Почему большой сделки Трампа с Путиным не будет. Между Украиной и ОРДЛО тоже