Усе відбулося так, як розписав Сурков.

 Якби він був піарником рейхсканцелярії, то який-небудь кум фюрера мав би підійти публічно до Гітлера і благати його подзвонити у Бухенвальд до начальника концтабору і попросити  не знущатися над в'язнями. Біснуватий Адольф  мав би розчулитись проявленою вірою у його доброту і дав би слово спробувати, але не гарантував би, що той м'ясник, приставлений до газових камер, його послухає.

Хоча мушу ловити себе за руку і відступати за крок назад, переконуючи безнадійно самого себе, що  навіть у таких смертоносних ситуаціях діє універсальний закон: політика – це мистецтво можливого.

Можливо, більшого, ніж порятунок мучеників із казематів ФСБ у Донецьку і Луганську, досягнути наразі неможливо. Чеши дідька зрідка, навіть тоді, коли хочеться затопити зі всього розмаху по його сатанинській фізіономії. 

Читайте також: Путіну доведеться балансувати на лезі бритви – журналіст

Так буває: кат хоче виглядати благодійником, тому дозволяє просити у себе пощади. І зціпивши зуби, стаєш перед ним у позу блазня, лиш би зберегти життя невинних синів і дочок, батьків і матерів, що опинилися у пазурах окупанта.

І нехай буде на то Божа воля, що українські невільники Москви на Свят-вечір сядуть до столу разом зі своїми сім»ями.

Але чому Медведчук із Гундяєвим не спитали Путіна, як бути із тими, які уже ніколи не повернуться додому – десятками тисяч убієнних на російсько-українському фронті у степах Донбасу?

Я був там з ними в окопах і під обстрілом московських танків. Ці солдатики – діти, в очах яких іскриться любов до життя, яке у них у будь-яку мить може відібрати лютий ворог, що прийшов війною їх вбивати? Хоча із того, другого боку, так само під шинелями московських карателів – чиїсь  діти, яких послав на смерть їхній божевільний кремлівський фюрер.

Чому патріарх і ще вищий за званням кум не спитали  про це того, кого світлий американець Маккейн назвав вбивцею?

Чому вони підігрують йому у його ілюзорній втечі від  реальності, а відтак від відповідальності? Чому вони, чи будь-хто інший, хто може отак стати за крок від нього, не скажуть йому, що у самовбивчу, перш за все, для нього самого, байку ніхто не вірить.

Читайте також: Нещире сприяння обміну: Путін пішов на вимушений пропагандистський хід

Чому Медведчук во благо для кума не скаже йому в очі, що він не просто Крим окупував, а зробив те, чого у Європі не було із 1945 року, – порушив існуючі на континенті кордони і силою захопив  територію іншої держави. Земна цивілізація не може змиритися із цим, бо це порушення світового порядку, і за цей злочин треба буде відповідати, і не тільки санкціями та грядущими арештами вкраденого і вивезеного в офшори.

Чому Медведчук не пояснив йому, що від сучасних засобів супутникової розвідки неможливо приховати сотні танків, яких він нагнав на Донбас більше, ніж  має тих клятих танків така не остання країна у Європі, як Велика Британія?

"Нас там нет" – як може повірити у це Міжнародний кримінальний суд у Гаазі, на столі якого лежатиме інформація про 30-тисячну російську армію на українській землі?

Великий режисер Михаїл Ромм зробив видатний фільм про трагедію 20 століття "Звичайний фашизм". Через 20 років після того, як труп Гітлера спалить капрал при вході у бункер, де тепер музей Голокосту. Автор фільму про те, що робить Путін проти України, назве його – "Звичайна окупація", і станеться це значно раніше, ніж через 20 років після Нюрнберга-2.

 Нема іншої назви. Як пише найвпливовіший у США мислитель  Краузаммер, dictionary definition  війна. Те, що  зробив Путін, в історії людства називалося завжди війною однієї держави проти іншої. Невже він думає, що усі у всьому світі мають перетворитися у безмозглу вату, вірячи у його нісенітницю про внутрішній конфлікт,  про громадянську війну, про фашистів.

Читайте також: Як діє самогубна тактика "інформаційних військ" Росії

Нехай би Медведчук, син одного із провідників ОУН, засудженого до сибірської каторги попередниками Путіна, пояснив йому, що в Авдіївці не живуть бандерівці, і він посилає росіян вбивати так само етнічних росіян, які  живуть в Україні саме на тих територіях, по яких він лупить щодня уже три роки із танків і градів?

Гундяєв, коли став головним попом, примчався у Київ і розказував запопадливо своїм баском так багато про київську "купелю". Чому він не скаже парафіянину Путіну, що він пішов війною проти тих, котрих Московський патріархат називає братами? Чому він, "слуга Божий", не засудить сатанинський розгул чекістів, які проливають ріки невинної крові?

Чому цей ряжений у патріарха чекіст не скаже ряженому у царя чекісту, що смерть десятків тисяч убієнних ляже на його облізлу голову, чому не зловить його за тремтячу руку і не заставить зупинитися і покаятися?

Чому Гундяєв не скаже  тому пуголовку, що стоїть навпроти нього, що він – Каїн, і стане перед судом не лише на цьому, а й на тому світі, перед судом найвищим, якого не уник жоден із вбивць, котрі винищували, сидячи на диявольських тронах,  мільйони богоподібних дітей Адамових.

Не скажуть правду ані Медведчук, ані Гундяєв. Кишка тонка. І совість дірява.

 Василь БАЗІВ,  для UAINFO