Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 29 січня

Волкер: Росія сприяла конфлікту на Донбасі з самого початку

"Я не чув, щоб Росія називала себе миротворцем щодо України. Вона каже, що не бере безпосередньої участі, що це – російські "добровольці", які перейшли кордон, щоб допомогти місцевим сепаратистам, які борються за власні цілі в Україні", – переконує дипломат. Водночас він зауважив, що насправді ми знаємо протилежне та бачили на власні очі, що це некоректний опис того, що відбувається. "Радше, Росія дала вказівку, контролювала та посприяла цьому від початку. Проте вона заперечує таку участь", – підкреслює спецпредставник Держдепу США.

Макаров: Справді не бачите різниці між Януковичем і Порошенком?

Минуло чотири роки Майдану й війни, ентузіазму й розчарувань, і вже на адресу його наступника щохвилини лунають практично ті самі прокльони як за змістом, так і за ступенем ненависті. "Барига! Зрадник!" Навряд чи я чимось заслужив тавро "порохобот". Я давно не ходжу до Адміністрації президента, не отримую звідти ніяких цукерочок, не пов’язаний жодним інтересом і взагалі заледве знаю там двох-трьох людей окрім, власне, першої особи. Тож прошу мені повірити, я не керуюся нічим, окрім здорового глузду. Але люди, ви що, з глузду з’їхали? Ви справді не бачите різниці між Януковичем і Порошенком?

Ми ще довго будемо вихаркувати з себе "рускій мір" разом із совком

Не йдеться про те, що Висоцький поганий. Що ж, я теж його слухав свого часу, але вже давно не слухаю, як тільки з'явилася в мене антена на Польщу, і я побачив інший світ. Чому мені російський шансоньє мав би бути ближчим за польського чи французького? Тим, що співав про наші болячки? Звісно, ви собі можете скільки завгодно пишатися своїми кумирами. Бо ви, вважаючи себе українцями, не перестали бути росіянами. Ви щасливі, бо у вас були Висоцький, Окуджава, Ґаліч тощо. А от наших співаків та композиторів ви повбивали, починаючи з М. Леонтовича і закінчуючи Ігорем Білозором. Ви можете скільки завгодно боготворити Булгакова, який ненавидів нас, аборигенів цієї землі. Бо в той час, як він собі міг вільно творити, писати те, що йому хотілося, українські письменники його рівня вже лежали у вічній мерзлоті.

Блогер: Уся історія УНР – УРСР – України – це історія винищення росіянами українства

Хай пробачать мені ті, хто бачить в загибелі тих юнаків щонайперше Подвиг або Жертву, або навіть підхожий факт для побудови Національного міфу. Я думаю про інше. Коли мене питають: що воно таке – національна тотожність? – я відповідаю: інстинктивне, некероване відчуття, що треба кидати все – і боронити батьківщину. "Ще не вмерла Україна!" – співали останні кільканадцять перед розстрілом. Понівечені внаслідок звірячих тортур, вони не просто вірили – вони знали це. І це зажди добре усвідомлювали в Москві. Тому вся історія УНР – УРСР – України – це історія винищення росіянами українства. У них майже вийшло. Але "майже" не зараховується.

Поляки хочуть переписати історію?

Поляки останнім часом намагаються заборонити все, що може їх так чи інакше образити. Спочатку вони говорили про те, що треба заборонити називати бандерівців героями, потім вони дають таку позицію щодо концтаборів. Таке рішення радше за все тільки зверне увагу на це питання і спонукатиме істориків досліджувати його більш ідеально. Тоді, можливо, спливуть іще негативніші для поляків подробиці. І взагалі зараз у концепції Польщі та їхньої політики забороняти все, що так чи інакше показує поляків в негативному світлі, має вигляд спроб трошки переписати історію, і це ніколи не закінчується добре, насамперед для самої нації.

За що люблять негарну Варшаву

Усі, мабуть, погодяться зі мною у твердженні, що Варшава – місто негарне, а почасти навіть бридке. Місто без обличчя, спотворене бетонними коробками соціалізму та сталінським Палацом культури. А водночас серед людей, що живуть чи колись мали нагоду жити у Варшаві, а до таких щасливчиків можна зарахувати й автора цих рядків, панує одностайність: це місто особливе, надзвичайне зручне, вільнодумне, улюблене. Якщо погуляти у Варшаві день, то поїдете, либонь, розчаровані; якщо ж у ній трохи пожити – то вже назавжди це місто ніжно любитимете.Легко любити міста прекрасні, виплекані, культові. Венеція, Париж, Прага, Амстердам, Відень, Будапешт, Стокгольм – в одне з цих міст закохатися настільки легко, що навіть їхати туди для цього не треба.

Нацбанк випустить монети, присвячені "кіборгам" Донецького аеропорту

На 2018 рік банк анонсував три спецвипуски монет із серії "Збройні Сили України": "Захисникам Донецького аеропорту", "День українського добровольця" і "100-річчя створення Українського військово-морського флоту". Перша монета – "Захисникам Донецького аеропорту", – буде запущена в грошовий обіг країни 30 січня, йдеться в документі НБУ. Вона отримає номінал 10 гривень. Монета стане масовою, її заявлений тираж склав 1 млн примірників. Її реалізацією займуться підрозділи НБУ в регіонах, а також два держбанки – "Ощадбанк" і "Укргазбанк".