Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 21 лютого

Аваков проти правосуддя: від пострілу в поліціянта до пострілу в судову владу

Справді, історія з сутичками біля Солом’янського суду вкотре (після вибуху в Нікопольському суді) показує нагальність потреби якнайшвидшого завершення судової реформи в частині гарантування безпеки в судах силами структур, які підпорядковані судовій владі, а не виконавчій. Заяву Авакова важко розцінити інакше, ніж як спробу тиску на суд. Але вона підтверджує правоту законодавця, який передбачив Службу судової охорони, що не підпорядкована міністрові внутрішніх справ, що додатково гарантує незалежність правосуддя. Описані події та заяви показують незрілість керівників державних органів і відсутність системного бачення ситуації за межами своїх вотчин – чи це міністерство, чи департамент.

21 лютого у світі відзначають Міжнародний день рідної мови

Історія свята має трагічний початок. 21 лютого 1952 року в Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила мітингувальників, переважно студентів, які висловлювали свій протест проти урядової заборони на використання в країні рідної бенгальської мови. Після проголошення незалежності Бангладеш у 1971 році цей день відзначають у країні як день мучеників, вшановуючи пам’ять загиблих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. За даними ЮНЕСКО, у світі існує близько 6000 мов. Майже половина з них під загрозою зникнення.

Постмайданна влада досі не скасувала русифікаторського закону Ківалова-Колесніченка – Гопко

Неймовірно, але факт: закон Кі-Ка досі через русифікацію ключових сфер суспільного життя, від послуг до реклами і медіа, продовжує щодня нав’язувати українцям "рускій мір". За чотири роки ні Конституційний Суд, ні парламент не спромоглися скасувати цей виразно відверто антиконституційний закон. Вже 8 місяців як профільний комітет підтримав законопроект 76 депутатів №5678д "Про забезпечення функціонування української мови як державної". І, незважаючи схвальні відгуки провідних експертів у мовній галузі, університетів, громадськості, міністерств гуманітарного блоку, проект досі не розглянуто навіть у першому читанні.

Чому мене почала смішити фраза "Я не дивлюся телевізора"

Замість повернутися до читання, в цю омріяну Умбертом Еко "галактику Ґутенберґа", ми знову опинилися в "галактиці зепінґу", де безкінечно довго можна скакати між смішними картинками, мемами, котиками, коментами, уривками відео, короткими новинами (але бажано з фоточками) й іншими демотиваторами. Телебачення проникло в інтернет і підпорядкувало його своїм правилам. Йому не важливо, що ви не маєте дома цього "ящика" і що взагалі так зневажливо називаєте одну з найтехнологічніших сфер сучасного життя. Бо телебачення це не екран перед диваном. Телебачення – це контент.

Велика чистка генPRокурора Луценка

Луценко запровадив "таємну перевірку декларацій доброчесності", анонсував "велику чистку" органів прокуратури, пропіарився призначенням в органи внутрішньої безпеки бійців АТО, створив спеціальну Генеральну інспекцію ГПУ, завданням якої є перевірка декларацій доброчесності, й при цьому за два роки заповнення декларацій доброчесності не було звільнено тих, хто відверто в ній збрехав.  То де ж "велика чистка" генпрокурора Луценка? Де результати від введення такого "інноваційного методу" як декларації доброчесності та створення спеціального органу для їхньої перевірки? Де реформована прокуратура пана Луценка, якщо, як виявляється, у ній досі працюють прокурори на зразок Клименка та Головка?

Людиноненависницький режим: як СРСР насправді ставився до власних громадян

Уявіть собі таке: ви – звичайна затуркана голодна колгоспниця, ваш чоловік загинув на війні, вашу дочку 1943 року німці забрали на роботу до "Райху" – й вона звідти не повернулася; надворі 1948 рік. Ви важко працюєте, не отримуючи за ту каторжну працю ані копійки, потім щось трапляється: ви маєте поїхати до сусіднього села доглядати хвору самотню матір; або кілька тижнів важко хворієте самі (без ліків і лікарів лежите в холодній хаті й чекаєте – помрете чи одужаєте); або ваша ланкова зазіхнула на вашу хату (для своєї дочки) і просто не записує ваших трудоднів; або, або, або… Й ось ви уже десь за Полярним колом або в найкращому разі за Уралом длубаєте вічну мерзлоту на "камсамольскай стройкє" – вісім років…

Що може бути гіршим за корумпованість українських медіа

Українські медіа загалом "продажні" та "джинсові", й після Майдану в них майже не відбулося змін на краще. Але вони принаймні продаються всім – а отже, тут не працюють закони "суспільства обмеженого доступу". Можете обурюватися, але це краще за те єдине, чим можна було б швидко викоренити цю продажність: репресивні методи контролю. Так, продажності стало б набагато менше (такий спосіб боротьби з корупцією успішно випробовували ще Сталін і Муссоліні), але тоді замість грошей медійний порядок денний визначали би репресивний апарат і кілька олігархів, які на паях контролюють і цей апарат, і найвпливовіші медіа.