Сьогодні в суспільстві триває дискусія щодо перспектив розгортання миротворчої місії на Донбасі, її доцільності та можливих результатів.

Запрошую для обміну думками з цього питання.

1) Якщо конфлікт неможливо припинити в межах внутрішнього національного діалогу з будь-яких причин, у т.ч. через втручання третіх сторін, то потрібно використовувати усі можливості для припинення кровопролиття, у т.ч. залучення міжнародних миротворчих сил.

2) Чи зможе міжнародна миротворча місія допомогти у врегулюванні конфлікту? 

Зможе. Але за певних умов. Про це пізніше.

3) Яку саме миротворчу операцію потрібно проводити в Україні? 

Тут все залежить від того, на якій стадії розвитку знаходиться конфлікт.

В принципі, миротворча діяльність ведеться світовою спільнотою вже зараз. Процеси, які тривають, це так званий Peacemaking або сприяння миру. Це дії, спрямовані на те, щоб привести до згоди ворогуючі сторони, головним чином за допомогою переговорів, посередництва, примирення, арбітражу, інших невійськових засобів, передбачених главою VI Статуту ООН. В цих процесах задіяні переважно політики, дипломати, громадські та державні діячі, представники ООН.

Читайте також: Как "третья сила" уничтожает российских наемников на Донбассе

Якщо сторони конфлікту або одна із сторін не бажає виконувати вимоги міжнародних або регіональних організацій безпеки і це загрожує миру, то застосовується так званий Peace Enforcement або примушення до миру. Примушення передбачає дві форми – без застосування збройних сил (комплекс економічних, правових, фінансових санкцій) та із застосуванням збройних сил (під егідою ООН, регіональних організацій безпеки або Коаліцій країн), відповідно до глави VII Статуту ООН.

Ми спостерігаємо з боку світової спільноти форму примушення до миру без використання збройних сил, тобто санкції. До кого вони застосовуються? До лідерів сепаратистів в Криму та на Донбасі, але, насамперед, до Росії. Тим самим Росія опосередковано визнається світовим співтовариством стороною конфлікту. Силовий варіант операції з примушення до миру у даному випадку малоймовірний тому, що сторона конфлікту має ядерній арсенал, який пригрозила застосувати за певних умов, і тому впевнено йде на ескалацію конфлікту.

І коли внаслідок комплексного застосування інструментів сприяння миру та примушення до миру без застосування ЗС сторони конфлікту та інші зацікавлені сторони досягають добровільної згоди і готові до співробітництва за посередництвом міжнародних організацій задля досягнення миру, наступає час для проведення операції з підтримання миру, так званої Peacekeeping operation. Операція з підтримання миру передбачає використання багатонаціональних збройних сил, спостерігачів ООН, ОБСЄ (за рішенням РБ ООН). Ці операції починаються після досягнення угоди про перемир’я та припинення вогню. Вони повинні забезпечувати виконання умов припинення вогню і роз’єднання сторін. Задіяний в ОПМ особовий склад, як правило, відповідно до глава VI Статуту ООН не застосовує зброю, крім випадків самооборони, або намагань з боку окремих груп перешкодити виконанню миротворчих завдань, або для захисту цивільного персоналу Місії, інших міжнародних, регіональних, громадських і т.п. організацій, що діють в районі конфлікту.

Читайте також: Росію не позбавлять права вето в Радбезі ООН – Снєгирьов

На початку 1990-х років традиційна модель операцій з підтримання миру трансформувалась в комплексну модель з чисельними військовими та цивільними елементами. Якщо традиційні операції не передбачають застосування примусово-силових засобів, то комплексні операції з підтримання миру припускають обмежене застосування сили не тільки для самооборони.

ОПМ після досягнення своїх цілей поступово переходить у наступний формат, так званий post-conflict peace-building, тобто пост конфліктне будівництво миру. Цей процес включає роззброєння воюючих сторін, реінтеграцію колишніх комбатантів у цивільне життя, відновлення інфраструктури, повернення біженців і переміщених осіб, зміцнення правопорядку, забезпечення дотримання прав людини, надання допомоги в демократичному розвитку, ліквідація причин та умов відновлення конфлікту. На Донбасі пост конфліктне будівництво миру буде потрібно як логічне продовження ОПМ.

Існує ще один формат миротворчої діяльності, призначенням якого є недопущення переростання внутрішньополітичних спорів у військові конфлікти. Цей формат – превентивна дипломатія. При цьому застосовуються більшість заходів сприяння миру та примушення до миру (саме, варіанту без застосування ЗС).

Часто трапляється, що заходи, які застосовуються світовою спільнотою, міжнародними організаціями, урядами, можна віднести одночасно до різних форматів. Важливо пам’ятати, що кожний формат миротворчої діяльності призначений для застосування на певній фазі розвитку конфлікту. Так, превентивна дипломатія застосовується коли ідентифіковані причини розвитку конфлікту, сприяння миру відбувається при ескалації конфлікту, форми примушення до миру актуальні в ході активної фази конфлікту і до досягнення сторонами угоди про припинення вогню, з початком мирного врегулювання найбільш ефективною є операція з підтримання миру, а після досягнення цілей ОПМ наступає фаза пост конфліктного будівництва миру.

Зараз ми маємо базу для дискусії з точки зору теорії і практики миротворчої діяльності і є можливість поговорити про українські реалії.