Напад молодиків із "Антифа" на "кіборга" Дмитра Вербича в центрі Києва на Подолі, затримання в тому ж районі активістами (а не СБУ) бразильця Рафаеля Лусваргі, який воював найманцем на боці проросійських бойовиків, підготовка до акцій "безсмертного полку" з вічно молодими "ветеранами" в багатьох країнах світу...

Що спільного мають ці факти? Спільний знаменник у них один – і за так званими "антифашистськими" організаціями, представники яких не приховують свого імперського "великодержавного" шовінізму, і за проведенням в різних країнах проімперських акцій під виглядом боротьби "за мир", і за вербовкою найманців стоїть Кремль. Методика ця не нова. Ще сталінський КОМІНТЕРН вміло пускав свої пазурі закордоном. Якщо придивитись уважніше, то можна знайти дуже прикрі приклади того, як відомі західні письменники, начебто поважні журналісти, світові знаменитості в найстрашніші роки сталінських репресій і винищення цілих народів в кращому випадку співчували "вождю", в гіршому – виправдовували або взагалі не помічали мільйонів жертв. Підкреслимо – йдеться про деяких саме західних "світил".

Читайте також: Посольство Бразилии отказало в помощи наемнику Лусварги – адвокат

Правдою легко маніпулювати. Достатньо не звертати увагу на очевидне і робити акцент на вигідних імперативах. На цьому побудована російська пропаганда. Як-от перемога над нацизмом (і то нічого, що більшовицька система перемолола своїми жорнами не меншу кількість душ), або розмови про світле майбутнє в лоні імперії (СРСР, РФ або щось інше) і глибинну історію, яку насправді Москва вкрала у Києва. На пропагандистські гасла, на психологічні гачки завжди хтось обов’язково клюне.

Тому не дивно, що серед агресивних молодиків з’являються персоналії із харківського представництва "Антифа", дивакуваті обличчя яких останніми днями спостерігають користувачі фейсбуку. Більш того, неодмінно будуть з’являтись і на Заході течії (той саме "Антифа", який має розгалужену мережу по світу) або окремі, як правило, асоціальні персоналії, які свою божевільну ненависть до "світового імперіалізму" за російські гроші випустять автоматними чергами десь на Донбасі.

Бразилець Рафаель Лусваргі є лише одним із прикладів цієї тенденції. Кремль, який нині навчився користуватись цілою гамою історичних епізодів на свою користь (тут і вкрадена історія Київської Русі, і "велич" Російської імперії, і радянський "народ-переможець", і "можем повторить"), завдяки цьому розгалужує мережу вербовки. Псевдоінтелектуальні фанатики, невдахи, які вчора грабували крамниці і викрадали десь в Італії автівки, а зараз взялись за зброю під вигаданими прапорами на чужій землі, та зрештою звичайний проросійський елемент в самій Україні вдало вписуються в інструментарій кремлівської експансії.

Як Україна має боротись з цим?

Той факт, що проросійського бойовика бразильського походження затримують не українські спецслужби, а активісти можна було б пояснити епізодичним непорозумінням. Затримання чотирьох представників проросійської організації лише після того, як український воїн на мирній (?) київській землі отримав удар ножем, мабуть можна пояснити так само. Саму діяльність подібних організацій не можна виключати, тому що РФ ніколи не припинить їхнього фінансування і ніколи не відмовиться від своїх імперських амбіцій.

Читайте також: Українська нація випереджає дорослішання своєї держави

Та яким чином колись затриманий правоохоронцями в Києві луганський провокатор Арсен Клінчаєв зрештою опинився в Москві на російських телеканалах, а нині ще й знявся у фільмі з відповідним "душком"? Як колишній голова Луганської облради Валерій Голенко та колишній Голова Луганської ОДА Володимир Пристюк, які в свій час зробили все для приходу "русской весны" на схід України, осінню 2014-го гуляли по Подолу, балотувались в депутати Верховної Ради (!) від Опоблоку, а потім… зникли? І таких прикладів можна наводити безліч.

Не будемо забувати, що проросійські сили також діють в Україні цілком легально. Їхні телеканали демонструють нам під обгорткою начебто українського контенту конкретні міфологізовані імперативи «громадянської війни» на Донбасі, "державного заколоту 2014-го року", "боротьби з мовою ненависті" і зрештою "єдиного народу", якого "посварили політики". Все це подається під соусом начебто дискусій куди впрягаються медіа-персони різного калібру. Фраза із анекдоту "говорите и Вы" давно перетворилась на драматичний образ методики роботи з мізками пересічних українців.

І тут українці мають замислитись: насправді йдеться не про біснуватих молодиків з юнацьким максималізмом, які чогось там начитались або надивились. Йдеться перш за все про українських політиків з депутатськими значками, які є проросійським лобі в парламенті. Про представників церкви Московського патріархату, які агітують за проросійські сили. Про мільярди із газових труб, що вливаються в кишені конкретних проросійських олігархів, які в свою чергу здійснюють вербовку адептів Кремля вже на зовсім іншому рівні.

Читайте також: Скандал із бразильцем: пощастило, що він "подався у монахи"

Ніж в спину нашого воїна, захисника Донецького аеропорту, був встромлений не лише рукою завербованого або загітованого юнака нехай навіть з російським паспортом. Цією рукою керували ті, хто допускають перетворювати український інформаційний простір на маніпулятивний балаган, хто відпускає російських провокаторів на свободу або дозволяє їм втекти, хто на п’ятому році війни залишає ворота національної безпеки настіж відчиненими.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram