Чи багато було заяв від публічних узаконювачів гомосексуальних стосунків – щодо спільних акцій Церков і релігійних організацій України у столиці та регіонах на захист традиційного розуміння сім‘ї та прав дитини? Чи багато сюжетів на телеканалах, у пресі? Мізер.

Бо публічні узаконювачі добре розуміють, що критика – це теж привернення уваги. І для їхньої справи просування в суспільство ідеології не-опору гомосексуалізмові значно вигідніше замовчувати наявність іншого погляду, ніж критикувати його.

Натомість вони із задоволенням підбурюють до дискусій та реакції на власні заходи! Достатньо протягом лишень місяця подивитися регулярно стрічки новин певних українських мережевих ЗМІ, щоб побачити, як це робиться: щодня чи хоча б раз на кілька днів має стояти публікація про те, як відбувається «боротьба за права...», і як вони «гендерно-нейтрально (бо мужньо ж тепер не толерантно говорити!) протистоять...»

Читайте також: Гомофобов нужно позорить на всю страну

Саме в цьому і є мета – нав'язати свою дискусію, свій порядок денний.

Щоби змусити обговорювати ті речі, які насправді є аксіомами – як змій у раю нав'язав людям думку про гріх саме через втягування у дискусію щодо того, чи правдивою є заповідь Божа.

На моє переконання Церквою достатньо сказано за темою. А ті, хто вважають, що на кожну акцію пропагандистів не-опору гріхові треба реагувати новою заявою – або не розуміють, що тим самим втягуються в «дискусію із змієм», або вдають, що не розуміють.

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій ще 11 років тому задекларувала свою позицію, яка залишається незмінною. Помісний Собор Київського Патріархату також 5 років тому проголосив публічну декларацію на цю ж тему. Два роки тому Прес-центр Патріархії ще раз нагадав, що у ставленні Церкви нічого не змінилося.

Читайте також: Ні гейпараду в Києві: 10 причин

Тож не «Церква не говорить» – просто дехто не хоче потрудитися прочитати/пригадати вже сказане.

І говорити про небезпеки «політичного гомосексуалізму» – треба, і викривати нео-марксистські ідеологічні химери – необхідно, і публічно свідчити про свою незгоду з нав'язуванням одного й іншого – слід. Але все треба робити – з розумом, а не вписуючись у сценарій на завчасно прописані опонентом ролі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram