Ви зустріли економіста. Вона отримала освіту в Чикаго чи Гарварді. На вашу думку, ця людина за вільні ринки чи за державне регулювання? Скоріше ні за то і ні за друге.

Дуже поширений міф в Україні – це те, що економісти діляться на лібертаріанців (за вільні ринки) та протекціоністів (за державне регулювання ринків).

Перший раз я почув про лібертаріанців та протекціоністів в Україні. За мої 19 років кар’єри економіста в США, я не чув щоб економістів ділили на ці лагері. Так є freshwater та saltwater економісти. Є школа Чикаго. Є Гарвардська. Вони різні.

Перша більше за вільні ринки, друга більше за регулювання. Але всі погоджуються, що інколи потрібно ринки регулювати, а інколи вільні ринки працюють краще ніж будь який інший варіант стосунків.

Читайте також: Плохая новость для украинских предпринимателей от европейских банкиров

Як можна пояснити коли економісти підтримують регулювання, а коли ні? Наприклад чому я адвокую ринок землі і одночасно підтримую обмеження на валютному ринку? Чи чому я кажу що депутати мають отримувати ринкові (високі) зарплати, але не впевнений що потрібно платити високі бонуси на держпідприємствах? Чи чому я проти фопів в дорогих ресторанах, але підтримую використання фопів для зменшення податків в маленьких стартапах?

Щоб розуміти як думають економісти, потрібно знати що вони думають моделями. У кожного економіста є набір різних логічних моделей. Різні моделі мають різні припущення і дають різні результати. Хороший економіст – це творча людина, артист, який має знання та інтуїцію щоб визначити яку модель (моделі) правильно застосовувати в конкретній ситуації.

В Україні не вчать економістів думати моделями. Навпаки, їх вчать результатам цих моделей. Наприклад, на курсі банківської справи розкажуть як потрібно регулювати ринки.

Читайте также: В сегодняшней Украине для всех очень важны мир и низкие налоги – эксперт

Але не навчать будувати нові моделі для нових ситуація і не пояснять,чому були використані саме такі моделі які дали саме такі висновки. І тому український економіст не може розвиватись. Він вміє копіювати найкращі світові практики чи знає досвід інших країн.

Але не розуміє, як  думати про нові ситуації. У новій ситуації, наприклад у банківські кризі під час війни, український економіст шукає вже існуючі практики. Але вони неадекватні для нової ситуації.

А створити нову модель, чи вибрати вже існуючу з іншого контексту але більш адекватну модель український економіст не вміє.

І щоб це змінити потрібно змінити систему освіти економіки.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram