У цьому місті дуже багато неба. 

Наче й були тут багато разів, але ніколи – довше кількох годин, бо завжди доводилося їхати далі, в гори чи з гір додому – як-не-як головний порт Карпат. А вчора, нарешті, випало нам місто заради самого міста.

Читайте також: Як тебе не любити, Франківську? Ось так. ФОТО

Залитий ранковим світлом і затінком від лип, Франківськ дуже приємний.

Заокруглені кути, плавність ліній, європейське планування самого міста, усі ці башточки, квіткові сади і старі ка’мяниці.

Здавалося інколи – що це невідвідане раніше чеське місто – подібне враження на мене справляли деякі райони Праги.

До української реальності повертали тільки дика реклама, якісь балканські своєю повсюдністю та кількістю блискіток ікони, помальовані золотом кітчеві пам‘ятники, секонд-хенди обабіч доріг.

Але попри все, Франківськ має дивовижну властивість відновлювати якусь внутрішню гармонію.

Це місто має багато імен, і те, яким я гуляла вчора, називалося таки Станіслав – бо таке липневе і плавне, заокруглене і продумане, прозоре і легке, приховане і явне.

Читайте також: Таке враження, що Івано-Франківськ перетворився на збіговисько малограмотної рагульні – журналіст

Вулиці тут течуть і замість перехрещуватися переливаються одна в одну.

Колись писала, що усі відвідані міста залишають на нас свої відбитки, проявитися які можуть лише, коли подивитися у старі дзеркала, де замість скла – кіноплівка. Відбитків цього міста хочу більше.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram