MENU

Головна й украй небезпечна суперечність нової влади

839 0

Це буде чесно – сприймати й саму нову постать президента, і його інавгураційну промову як прояв чесної політичної позиції. Так, як його сприймають, і як у нього повірила величезна більшість виборців.

Акт інавгурації – хто цього ще не зрозумів – завершив період електа-президента. Пройшли вже кілька місяців помсти з боку політичних супротивників феєричному переможцеві виборів. Помсти та критики за все – за накопичення золота передвиборчого мовчання й за кожне недоброзичливе слово стосовно попередників. Завершена доба, коли затятим ботам іншого ще можна було дозволити собі дрібний тролінґ завтрашнього президента України. Прийшов президент України. Прийшов час нової влади.

Тому й судити її слід вже по-дорослому. Забудьте дріб'язкові пророцтва щодо посвідчення, яке впало на підлогу. Залиште "Кварталові" обігрувати стрибки з цілунками розгублено-веселого електа, який, підплигуючи, йде за великою украінською владою. Все. Він прийшов. Заступив нцілком серйозно. Зробити все, щоб ви не плакали.

Це і є чесність реальності. Тому і судити треба за максимумом. "По чесноку". Із самого початку й до незапланованого кінця.

Спробуємо. Перше, що кидається у вічі, це свіжість, новизна слів зовсім не номенклатурної, не пафосної, зверненоі до кожного інавгураційної промови. Чудово сказано про все омріяне необхідне: замирення на Донбасі, повернення полонених, не втрату територій, тарифи, що шокують, зарплати й пенсії, що принижують, жахливі дороги й досі погану медицину, справжнє забезпечення армії.

Читайте також: Назустріч епосі бідності: Зеленський зробив перший крок у прірву

І не будьмо вже такими перебірливими щодо етики слів про все погане – зганбленого крадіжками президента, уряд як головну проблему та негідний депутатський корпус, гідний лише негайного розпуску. Це популярно. Це сприймається потужною більшістю. Це не просто популізм. Тут оголошена влада. Народовладдя.

Кожен із нас є президентом, усі 100%. Всі ми, кожен, приймали присягу та присягнули на вірність Україні. Кожний має зробити все на своєму місці. Кожен із нас загинув на Донбасі. Кожного дня ми втрачаємо кожного з нас. Кожний із нас переселенець. Кожний із нас "гастарбайтер". Бо кожен із нас українець. Ми всі українці. Ми всі єдині. Нас 65 мільйонів – всіх українців на планеті, які повинні їхати до України. Щоб усе це подолати.

Так твердить влада народовладдя. Від імені "Ми". Це пафосно. Втім, це не натужний пафос відчуженої еліти. Це урочисті слова, які чесно закликають до здійснення влади всіх украінців "не за паспортом, а в серці".

Ми маємо поділяти з переважною більшістю нову владу й цю урочистість бажаного. Справжня влада, так справжня влада. Чесно, так чесно до кінця.

Кожен із нас є президент. Але не кожний є Президентом. Кожен із нас загинув на Донбасі. Але не кожний загинув. Кожний із нас переселенець. Але не кожний переселився. Кожний із нас "гастарбайтер". Але не кожний є ним чи нею. Так, ми всі єдині українці. Але ми ще далебі не поєднані.

Це – головна суперечність нової, вже дійсної, великої влади. Суперечність між бажаним і дійсним. Між віртуальним і реальним. Суперечність між народовладдям і практичною організацією влади. Суперечність чесних слів прямої демократії та чесної реальності представницької демократії. Суперечність виборних органів, парламенту та центрального уряду – з одного боку, та досить простого списку омріяних бажань кожного-немовби-президента, наведеного вище – з іншого.

Читайте також: Зеленський публічно розписався в бажанні здійснити узурпацію влади – Волошина

Ми маємо вірити в чесне нерозуміння цього факту всенародним артистом і його ще незрозумілим оточенням. У щирість їхньої віри в національне урядування через пряму демократію через мобілку й інтернет. Цінність прямого урядування перевищує для них цінність, авторитет і легітимність обраних для демократичного представництва.

Тому це зовсім не пацанство й хамство – зневажливість владних слів про відставку й розпуск, спрямованих до уряду та депутатів, як це оцінили критики нового президента. Це інша система цінностей, з якою нам іще передбачено неупереджено розбиратись. Система спрощених цінностей, яка разом із частково корумпованою елітою відкидає, по-більшовицькі, по-лівацьки, інститут національних авторитетів, особливо політичних. Без якого втрачають сенс слова про гідність, справедливість і демократичні свободи. Без національних авторитів – героїв національної політики й культури – чим пишатись. (Це наш, не європейський, а особливий східний, пострадянський популізм – скажу на замітку).

І тому нічого не було сказано, зовсім, ані пари з вуст про реальність здійснення отриманої влади. А саме: про тих, хто замінить сьогоднішіх у президентській вертикалі, – хоча б про те, коли ми про це дізнаємось. Оголошено про розпуск і запропоновано піти у відставки без мінімального прояснення наявного кадрового потенціалу. І зовсім не йшлося про одне з ключових питань здійснення влади, від чого прямо залежить вирішення великої кількості всього бажаного. Це – питання деолігархізації та стосунків із іще олігархами. Воно забуто у весіллі інаугурації.

Поспіх бажаного народовладдя гонить уперед до швидких парламентських виборів невідомих нових, але "чесних слуг народу". Знову гонить нас до нераціонального, отже – несвідомого, вибору тих, від яких уже прямо залежить здійснення бажаного, насамперед в економіці наших кишень – від корпусу депутатів, які призначають уряд.

Суперечлива ідея народовладдя творить перманентну політичну кризу, не озираючись на можливі наслідки.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Євген БИСТРИЦЬКИЙ


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування »  

Новини