Я взяла дозвіл у людини, про яку напишу нижче, на оприлюднення інформації.

Я би назвала цей пост "Портрети українців – ми різні, але нас єднає любов до України".

Вчора дорогою на зйомки розговорились з водієм таксі.

Читайте також: Лучше не будет: украинцы в плену ложных ожиданий

Він – молодий чоловік з Донецька. Росіянин за національністю, але народився і виріс в Україні та вважає Україну своєю батьківщиною. Коли почалась війна пішов у складі добровольчого батальйону на фронт захищати державу. 

Його родина розділилась навпіл, дехто з найближчих родичів переїхав до Росії і вважає його "фашистом". А він живе в Києві, мріє про перемогу України і підозріло ставиться до різного роду "мирних угод" та "повернення окупованих територій на умовах агресора".

А далі ламаю шаблони і, власне, для цього пишу пост.

Він говорить російською і не підтримував Майдан. Так, він засуджував Януковича і його політику, але вважав, що є варіанти змінити владу якось інакше. У цьому наші погляди не збігаються, але...

До чого я це все пишу? Якщо ми хочемо перемоги, а не капітуляції на умовах агресора під кодовою назвою "мир", то ми повинні об"єднатись довкола єдиної спільної цінності – суверенітет України.

Читайте також: Ментальний кордон між молоддю з України та ЄС

А щодо інших питань, то в нас, дійсно, є розбіжності – і це закономірно, бо велика країна, складна історія. 

Ми – українці – різні. Та наші відмінності треба перетворити на нашу силу, а не слабкість. 

Якщо ми вибудуємо приорітети – спочатку державність, а потім наші внутрішні дискусії з усіх інших питань, тоді жоден ворог нас не здолає.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram