Нинішній склад Верховної Ради запам'ятався багатьма рішеннями, пише у своєму блозі на "Новому часі" політолог Володимир Фесенко. З одного боку, були позитивні результати – проведено цілу низку серйозних реформ, важливих конституційних змін: від судової реформи до внесення до Конституції курсу на євроатлантичну інтеграцію. Відбулася ціла низка позитивних змін – ціннісних, ідеологічних, політичних, викликаних Майданом, – Верховна Рада змогла підтримати їх законодавчо.

З іншого боку, так і не вдалося провести парламентську реформу. Незважаючи на суттєве оновлення депутатського складу, не вдалося поліпшити якість українського парламентаризму й подолати його традиційні проблеми, зокрема "кнопкодавство", постійні прогули та, попри постмайданні зміни, нехтування регламентом.

Після Майдану було порушено цілу низку парламентських традицій. Наприклад, ігнорували права опозиції, оскільки не хотіли давати колишнім регіоналам ані місця в президії, ані в деяких комітетах. Це можна зрозуміти, але було порушено одну з основних традицій українського парламентаризму.

Із коаліцією ситуація теж двоїста. Спочатку було створено ціннісну, ідеологічну коаліцію із п'яти фракцій із конституційною більшістю, але, як показує не тільки наш, а й європейський досвід, такі великі коаліції рідко стабільні.

У 2016-му в коаліції залишилися дві партії, що зробило її, з одного боку, стійкішою, і формально вона залишилася старою коаліцією. Але ось із позиції легітимності її кількісного складу питання були і є. Зараз це проблема для розгляду Конституційним судом.

Читайте також: Вперед у минуле: бліцкриг із достроковими виборами

Один із уроків цієї ситуації полягає в тому, що в регламенті Верховної Ради потрібно чітко зафіксувати не тільки момент створення коаліції, а коли й за яких умов вона припиняє своє існування.

І як інститут коаліція не відбулася. Вона існувала як політичний феномен, як об'єднання фракцій, але не як інститут, де б діяли внутрішній регламент, органи коаліції. Як орган узгодження інтересів партій, що входять до її складу, – коаліція не діяла, що призвело до її розпаду. Далі вона існувала тільки на папері, але процедуру ухвалення рішень виконували президент і прем'єр-міністр, а не органи коаліції.

Голосування на дострокових парламентських виборах за відкритими списками найімовірніше не відбудеться. Я критично оцінюю тезу про те, що нібито відкриті списки кардинально змінять і якість парламенту, і якість наших еліт. Нічого подібного. Вони тільки зроблять вибори й отримання депутатського мандата дорожчим задоволенням.

Як це не парадоксально, за закритими списками багатьом нашим відомим активістам буде легше потрапити до парламенту. Їх мало знають, а в разі відкритих списків, гроші доведеться платити значно більші. І в багатомандатних округах перевагу матимуть люди із грошима або ті, хто контролює цей регіон.

При цьому, з огляду на інтереси потенційного лідера парламентських виборів, за цей закон або виборчий кодекс проголосують вже в наступному складі Верховної Ради.

Змін не відбудеться, зокрема й тому, що мажоритарникам це невигідно. Погоджений компроміс вони не підтримали. Та й здебільшого парламентським силам теж невигідно відмовлятися від наявної системи – вона їх влаштовує.

Читайте також: Зеленський образився. Спроба зіграти з Верховною Радою та виборцями в наперстки скінчилася кепсько

Проблема в тому, що заявку про зміну виборчої системи було зроблено й у коаліційній угоді. Коаліційна угода була дуже демократичним документом, документом узгодження інтересів. Але егоїзм окремих політичних сил переміг, тому тези і про зміну виборчої системи, і про скасування недоторканності так і не були реалізовані.

Наступний парламент буде іншим. Вперше в нашій історії у нас може з'явитися однопартійна більшість й однопартійний уряд. Воно було – за Кучми або де-факто в регіоналів (комуністи були придатком до коаліції), але так, щоб демократичним шляхом, та ще й абсолютно нова партія відразу могла отримати парламентську більшість – такого не було.

Складно сказати, що з цього вийде, тому що з високою ймовірністю в нас у наступному складі парламенту, особливо за партійними списками, буде більшість новачків. Їх буде багато в потенційних лідерів, тієї ж партії "Слуга народу", партії Вакарчука, частково навіть у блоку Порошенка.

Старожили залишаться в Оппоблоку, там партійний список в основному складатиметься з нинішніх депутатів, так само в партії Тимошенко й партії Порошенка якась частина нинішніх депутатів збережеться.

Щодо мажоритарних округів, соціологи кажуть, що значна частина виборців просто проголосує за кандидата від Зеленського. У такому разі й за мажоритаркою ми отримаємо багато новачків.

Як це позначиться на роботі парламенту – я не наважуся прогнозувати. Новизна не гарантує якості, але може гарантувати нові проблеми.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram