Експерти Ради зовнішньої політики "Українська призма" проаналізували 12 партій, які йдуть на позачергові вибори 21 липня. Вони дослідили передвиборні програми політичних партій, їх офіційні веб-сайти, виступи та інтерв`ю лідерів і спікерів партій. Крім того, були направлені офіційні запити, щоб партії могли роз’яснити свої позиції, але лише штаб "Громадянської позиції" надав таку відповідь.

Курс на НАТО

Всі партії, окрім Опозиційного блоку та "Опозиційної платформи - За життя", виступають за продовження євроатлантичної інтеграції України, але водночас, звужують таке співробітництво лише до питання наближення до стандартів НАТО, ігноруючи інші механізми взаємодії.

Найбільшу увагу, євроатлантичному напряму очікувано приділяє "Європейська солідарність" Петра Порошенка. Зокрема, поряд з виконанням критеріїв для набуття членства в ЄС, вказується на можливість отримання Плану дій щодо членства в НАТО вже у 2023 році, а також говориться про приєднання України до Програми розширених можливостей НАТО.

"Сила і честь" в свою чергу, додає до числа пріоритетів  сприяння формуванню регіонального безпекового пулу країн НАТО та партнерів для забезпечення безпеки в Азово-Чорноморському регіоні, недопущення його мілітаризації та нуклеаризації, а також розвиток Балто-Чорноморського економічного, політичного і оборонного співробітництва.

"Голос" додає деталей і прописує в своїй програмі підвищення кваліфікації українських військових медиків, впроваджуючи програми стажування та навчання у структурах НАТО.

Запитання викликали формулювання у програмі "Слуги народу". Зокрема, партія обіцяє "відновити реформування Збройних сил України за стандартами НАТО".

Однак у партії не поясняють, що означає таке відновлення,а також -  коли Україна припиняла реформи відповідно до стандартів НАТО.

Аргументація двох партій, які виступають проти, чітко лягає в їх загальну ідеологію.

Програмні положення ОПЗЖ заперечують можливість євроатлантичної інтеграції України, оскільки партія планує домогтися забезпечення активного нейтралітету України у військово-політичній сфері та неучасті у будь-яких військово-політичних союзах, а глава Політради ОПЗЖ Віктор Медведчук переконаний, що вступ до НАТО загрожує українській державності.

Опозиційний блок також відстоює курс на позаблоковість, однак не виключає проведення референдуму з цього приводу.

Відносини з ЄС

Жодна з політичних сил не оминула увагою відносини з Європейським Союзом, хоча ступінь єврооптимізму в окремих політичних сил кардинально різнився.

Найбільшими єврооптимістами вийвилися "Європейська солідарність" та "Українська стратегія Гройсмана". Представники цих політичних сил не лише підтримують європейську інтеграцію України, але й зазначають очікувані дати вступу до ЄС. Для "Європейської солідарності" це – 2030 рік. У Гройсмана сподіваються на 2026.

Орієнтуються на членство в Європейському Союзі та вбачають за необхідне виконувати Угоду про Асоціацію в "Батьківщині" та у "Слузі народу". До числа єврооптимістів належить і "Голос".

Дещо інший підхід у "Громадянської позиції" та у Радикальній партії. Хоча представники цих політсил і згодні, що європейська інтеграція це пріоритет зовнішньої політики, вони пропонують зосередитись на внутрішніх реформах, будувати Європу в Україні, щоб увійти до ЄС на правах рівного серед рівних.

"Сила і честь", в свою чергу, вказує на необхідність проведення референдуму щодо членства у Європейському Союзі.

Кардинально відмінні позиції "Опозиційної платформи - За життя" та Опозиційного блоку. У цих політичних силах вважають, що європейська інтеграція суперечить національним інтересам України і може призвести до втрати суверенітету.

Співпраця із США

Більшість політичних партій не має визначеної позиції щодо співробітництва з США у своїх передвиборних програмах, але їх позиція прослідковується у різноманітних виступах лідерів партій. Здебільшого США розглядаються лише у форматі долучення до Нормандського формату чи в якості постачальника військової допомоги.

Так і "Свобода", і "Батьківщина" у своїх програмах наголошують на необхідності залучення США до Нормандського формату шляхом створення Будапештського формату. 

"Сила і честь" пропонує нестандартний підхід, наголошуючи, що немає більшої гарантії безпеки для України від зазіхань РФ, ніж присутність великих американських корпорацій.

Встановлення союзницьких відносин із США є однією із зовнішньополітичних цілей "Громадянськоі позиції" Гриценка. Виходячи з позиції партії, оскільки набуття членства в НАТО не короткострокова перспектива, Україна має зміцнювати зовнішньополітичні зв’язки вже зараз, на двосторонній основі.

Читайте також: Єврокомісію вперше в історії очолить жінка. Росію очікує жорстка розмова

Ця ідея присутня і в Радикальної партії, яка ставить за мету набуття статусу головного військово-політичного союзника США поза НАТО та укладення двосторонньої оборонної угоди.

"Українська стратегія Гройсмана" єдина, яка зупиняється на енергетичному аспекті співробітництва і наполягає на союзництві із США в енергетичному протистоянні з Росією, наголошуючи, що Київ зацікавлений у поставках скрапленого газу із США.

Міжнародний фронт протидії РФ

Більшість політичних партій розглядає проблеми врегулювання ситуації з Донбасом та Кримом суто з точки зору внутрішньополітичних викликів.

Фактично основним зовнішньополітичним аспектом, на який партії звертають увагу, є їх ставлення до Мінського та Нормандського форматів.

"Сила і честь", Радикальна партія, "Батьківщина", "Громадянська позиція", "Самопоміч" пропонують зміну переговорного формату із залученням США та Великої Британії. "Слуга народу" також не виключає такої можливості.

"Самопоміч" пропонує розширити переговорний формат не лише за рахунок США та Великої Британії, а також "країн, для яких російська загроза є актуальною – в першу чергу Польщі та країн Балтії".

Категорично проти реалізації Мінських угод, визнаючи їх незаконними, виступає і Радикальна партія. Відповідно до бачення партії Олега Ляшка, Україна, в першу чергу, сама відповідальна за відновлення миру і не має чекати на допомогу ззовні.

Передвиборна програма "Європейської солідарності" передбачає, що тиск на агресора і гарантування міжнародної підтримки може забезпечити мир.

Досягненням є створення потужної міжнародної коаліції, яка тримає режим Кремля під санкціями. Існує необхідність в збереженні такої міжнародної підтримки з тим, щоб санкційний режим посилювався. В цьому контексті робота йтиме для утримання уваги міжнародної спільноти до питань Криму і Донбасу та притягнення Росії до відповідальності.

"ЄС" - єдина партія , яка говорить про миротворчу операцію на Донбасі під мандатом ООН.

"Батьківщина", в свою чергу, єдина, яка говорить про використання міжнародних парламентських майданчиків. З метою відновлення територіальної цілісності України ВО "Батьківщина" планує провадити активну діяльність у рамках міжнародних організацій, таких як Рада Європи та ОБСЄ, а також використовувати інституційні канали комунікації з європейськими політичними групами, наприклад, Європейською народною партією.

Читайте також: У Києві готується тотальна скупка голосів виборців. Хто за цим стоїть і чи можна цьому протистояти?

В політичній програмі "Голосу" увага до ситуації на окупованих територіях Донбасу та Криму є найбільшою. Задля якнайшвидшого припинення вогню і врегулювання ситуації на Донбасі, а згодом і відновлення територіальної цілісності, пропонується застосовувати увесь наявний дипломатичний інструментарій. Основним напрямом є активна та системна дипломатична діяльність України на міжнародних майданчиках. Пріоритетом є посилення міжнародного тиску на Кремль, в тому числі й в контексті продовження санкцій щодо Росії та її ізоляції на міжнародній арені.

Партія "Слуга народу" досить стримано заповідає здійснювати законодавчий супровід ініціатив Володимира Зеленського, які спрямовані на відновлення територіальної цілісності та державного суверенітету України.

Політичне наповнення цієї позиції програми відсутнє, що також можна пояснити специфікою підходу команди Зеленського до побудови максимально нейтральної комунікації з виборцями.

"Громадянська позиція" також пропонує залучати не тільки Францію та Німеччину, а й США з Великою Британією, але свій вибір пояснює тим, що ці дві країни є постійними членами Ради безпеки ООН, мають сильні економіки, військову міць, потужні ОПК, є підписантами Будапештського меморандуму та можуть приймати і реалізовувати рішення швидко, на відміну від усіх міжнародних організацій.

Повну версію статті читайте на Європейській правді

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram