У нас часто плутають самоцінність з самооцінкою, хоча різниця суттєва. Самооцінка виростає із шаблонів, вона нестабільна і визначає, як людина оцінює себе у соціумі. Самоцінність, навпаки, це фундамент особистості. В її основі розуміння, що людина – цінність.

Тут рукою подати до гідності і тому їх часто порівнюють. Самоцінність неможливо відібрати, і навіть якщо людина позбавлена свободи, то не може бути позбавлена гідності.

Що відбувається з тим, хто тривалий час переживав фізичне та психологічне насильство? Це знищення психологічних кордонів і поступово – здатності опиратися. Жертва втрачає базову довіру до світу, до держави, оточення, справедливості й навіть до самої себе. Це схоже на відчуття, коли стоїш голий перед усім світом. Земля тікає з-під ніг і важко повірити, що після такого досвіду можна далі жити.

Читайте також: У Кремлі підтвердили підготовку нового обміну утримуваними особами між Україною і РФ

Тортури, полон – це намагання вбити гідність в іншому. Коли людина переживає надлюдські страждання, настає ефект відторгнення: біль не мій, це не зі мною. Постраждалий може стати схожим на робота: неживий вигляд, заціпенілість, байдужі скляні очі.

Потрібен час, аби повернути собі гідність. Це схоже на відновлення сплюндрованого міста: цегла за цеглою, спогад за спогадом. Ось чому для людей, які пережили тортури, вихід під яскраве світло телекамер та показна публічність – небажані. Це може призвести до повторної травматизації. Потрібні місяці, або й навіть роки, аби "наростити шкіру".

Публічність шкідлива і по інший бік об'єктивів: для суспільства. Кожен розуміє, що міг би бути на місці постраждалого і частина соціуму може отримати травму "третього порядку".

Читайте також: Зеленський vs Путін: хто вийшов переможцем в обміні полоненими – думка західних ЗМІ

Людині треба опинитися у безпечному середовищі, де їй ніщо не загрожує. Не усамітнення та дистанція, а саме підтримка та розуміння соціуму дуже потрібні – з повагою до особистого простору та психологічних кордонів.

Відновити самоцінність можуть допомогти прості речі, які не залежать від волі людини, наприклад, захід та схід сонця. Хтось зможе впоратися самотужки, а комусь знадобиться допомога психолога.

Тож самоцінність – це право, дається людині при народженні. Вдарити слабшого, підняти руку на дитину, побити собаку – це завжди прецедент: чи не порушуєте ви чиїсь кордони, і чи не буде вам страшно тоді, коли хтось так само порушить ваші.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube