Ми можемо звести до мінімуму ризики розвитку захворювань, пов’язаних з дефіцитом йоду, головне – робити це правильно.

Я думаю, багато хто знає, що за швидкість обміну речовин в організмі відповідає щитоподібна залоза. Її нормальна функція залежить від кількості йоду в нашому харчуванні.

За даними ВООЗ, одна третя частина населення планети має йододефіцит та підвищений ризик розвитку захворювань, пов'язаних з ним. Це також поширене явище у нас в Україні.

Забезпечення йодом організму особливо важливе для вагітних та мам, що годують. Дефіцит йоду в їхньому харчуванні може призвести до незворотних порушень в психічному та фізичному розвитку дитини.

Занадто низький вміст йоду в раціоні підлітків може призводити до порушення концентрації уваги, труднощів у навчанні, перепадів настрою, швидкої втоми та надмірної ваги. Захворювання щитоподібної залози дуже поширені, особливо серед жінок, які хворіють у кілька разів частіше, ніж чоловіки.

Читайте також: Як гормони впливають на вагу – пояснює дієтологиня

Скільки йоду потрібно? Йод у необхідних кількостях потрібен кожній людині щодня протягом всього життя. Добова кількість залежить від віку. 90-120 мкг/день потрібно дітям до 12 років, для дорослих – 150 мкг йоду на день, вагітні та жінки, які годують грудьми, повинні отримати 200-250 мкг/добу цього елемента.

Вірогідний тест, що вказує на забезпечення організму йодом, – дослідження його вмісту у сечі. Якщо показник йодурії понад 100 мкг/л, ви можете бути впевненими, що у вашому харчуванні йоду достатньо.

Де найбільше йоду? Людина отримує йод переважно з їжі. Рослинна їжа дає 30%, продукти тваринного походження – 60%. Невеликі кількості йоду надходять також з повітрям і водою.

Найбільший рівень йоду міститься в морській воді, тому мешканці прибережних територій мають менше ризиків виникнення дефіциту – місцеві рослинні і тваринні продукти багаті на природний йод. Чим далі від моря, тим більше потрібно захищатись від дефіциту йоду та його наслідків.

Основними джерелами йоду у харчуванні людини є продукти моря: морська риба – палтус, тріска, лосось, кора, оселедець, макрель; риб'ячий жир та морські молюски і водорості. Наприклад, 100 г сухої ламінарії (морської капусти) повністю покриває добову дозу йоду для людини. Це не означає, що кожен день слід з'їдати саме таку кількість, адже йод міститься і в інших продуктах.

Зі звичних нам продуктів багаті йодом: червоне м'ясо, яйця, молоко (рівень йоду залежить від використання йодованого корму), овочі і фрукти. Штучно збагачені йодом продукти: йодована сіль, столова та мінеральна вода. В 1 г йодованої солі міститься 40 мкг йоду. Вживання її у рекомендованій кількості до 5 г на добу дозволяє забезпечити потреби організму в йоді. Термічне оброблення продуктів зменшує кількість йоду приблизно на 50%. Тому сіль, збагачену йодом, слід додавати у готову страву.

Читайте також: Овсяное, кокосовое, миндальное – какое растительное молоко самое полезное

Що може посилити дефіцит йоду? У деяких продуктах харчування містяться "природні" зобогени (струмогени) – речовини, що заважають засвоєнню йоду щитоподібною залозою і викликають її ріст. Найбільш вивченими є флавоноїди та тіоціанати, які містяться в рослинах з сімейства хрестоцвітних. Це всі види капуст: качанна, брюссельська, цвітна, броколі, а також ріпа, хрін і крес, які містять тіоціанати і ізотіоціанати. А також бобові, соя та насіння льону.

Часте споживання цих продуктів, особливо без термічного оброблення, може призвести до серйозного дефіциту йоду в організмі і компенсаторного збільшення щитоподібної залози. Тому ці продукти не варто комбінувати з йодовмісними продуктами в одному прийманні їжі.

Цінне зауваження – зобогенні речовини частково руйнуються під час термічної обробки. Речовини, які блокують засвоєння йоду, входять також до складу тютюну і потрапляють в організм під час куріння. Це ще один привід відмовитись від куріння.

Ми можемо звести до мінімуму ризики розвитку захворювань, пов’язаних з дефіцитом йоду. Дослухайтесь порад фахівців, змінюйте харчування, включайте до раціону необхідні продукти. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube