MENU

А чи варто гнобити ВСЛ за продаж прав на книжки в Росію? Думка письменника

736 0

Письменник Андрій Бондар прокоментував скандал довкола продажу львівським "Видавництвом Старого Лева" авторських прав на на книжки "Голосно, тихо, пошепки" та "Я так бачу" російському видавництву "Манн, Іванов і Фербер"

Говорити про українські дитячі книжки в термінах "культурної експансії" щодо колишньої метрополії, мабуть, не варто, хоч я в цій сфері некомпетентний і мало знаю.

Скажу як звичайний обиватель: я просто не бачу прямого чи опосередкованого зв'язку між дитячим читанням і, наприклад, неголосуванням за Путіна та засудженням ідеології імперії, росшовінізму і РМ. Бо росіяни видавали багато добрих дитячих книжок своєю мовою – Астрід Ліндґрен, Памелу Треверс, Роальда Дала, Александра Мілна й тому подібних авторів. Тобто добрі діти мали шанс стати досить стерпними дорослими за допомогою літератури. Але що це їм дало у своїй масі?

Читайте також: Падіння книжкових продажів має глобальну причину – письменник

Чи, може, ті, хто читає там добрі дитячі книжки – якісь зовсім якісно інші люди? Я не знаю. Просто не маю такої соціології. Так само ніколи не буде жодної соціології про вплив книжок українських авторів у РФ. Просто тому, що українських авторів читає там дуже мало людей. Десь приблизно як у нас – тільки ще разів у двадцять п'ять менше.

А от продати в Росію щось по-справжньому підривне, щоби їм башти позносило – це би був файний номер. Книжку про митрополита Шептицького, книжку про Голодомор із картинками, останній роман Рафеєнка... От тільки ніхто там не купить, не перекладе й не видасть такого. На превеликий жаль.

Гаразд, ідеалістична позиція видавця про "культурну експансію" зрозуміла, бо йдеться в цій історії, знову-таки, не про гроші, як багатьом здається, і не про відсутність етики, як також здається багатьом. Щодо етики. Вважаю, що ті, хто знає людей із ВСЛ і мав з ними справу, не мали би заходити у своїх інсинуаціях та інвективах задалеко й сильно заганятися. Це одне з небагатьох видавництв, яке можна по-справжньому шанувати й із яким можна мати справу. Але пошана й повага – це ціла наука. Тоді як праведний гнів і хайп жодної науки не вимагає. Із цим у нас ніколи проблем не було. Але, думаю теж, вееселівці прекрасно знали, на що йдуть і в яку етичну ситуацію потрапляють.

Читайте також: Письменник: Роздушити равлика українізації легко, але зупинити – неможливо

Тож гнобити ВСЛ за продаж ліцензії в російське видавництво, звісно, можна. І можна порівнювати з гастролями музикантів у Москві та "Сватами". Чому ж ні? Все на світі можна порівняти, сину. От тільки книжка – це справа дуже вузького прошарку населення, зникомо малого, яке не робить погоди ні там, ні тут, як показала практика.

І коли говорять про принцип, стає ще кумедніше. Українська молодь, яка не читає книжок ВСЛ і взагалі не читає жодних українських книжок, серед інших дозволила людям із телевізора визначати своє життя на двох останніх виборах. Не десь там, за параваном, а тут, у нас під носом, ми, наш народ, вибрали телевізійних сутностей. Ось тут, не покидаючи кордонів країни, шукайте ганьбу, її коріння та причини того, як українська культура просрала боротьбу за душі своїх громадян, які самі почепили собі на шию зашморг. Коли ви кажете про кулі, які куплять у Росії за гроші українського видавця, обов'язково згадайте про те, що з'їсти свого ближнього, а потім зав'язати собі та своїм дітям світ ми, українці, можемо просто так, заради спортивного інтересу, "па-пріколу" й із чистої любові до процесу. І робимо це цілком добровільно й без жодних допоміжних куль. Приклад "Порошенка-ліпєцкаяфабріка" вам у поміч.

Тому, підсумовуючи, скажу так: не розумію розрахунку свого видавця, бо я не видавець і не бізнесмен, але святішим за Савку (головна редакторка ВСЛ Мар'яна Савка – UAInfo) та Шейка (директор ВСЛ Микола Шейко – UAInfo) ні в цій, ні в якійсь іншій гіпотетичній бізнесовій ситуації я точно не збираюся бути. Просто тому, що знаю, чим славні й чому гідні вони, а сам не певен до кінця, що за наволоч я сам і як поведуся в тій чи тій історії. Тому що вони були в ситуації свого вибору, а я в ситуації їхнього вибору не був. А суперменам – мій фізкульт-привіт.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і YouTube

Андрій БОНДАР


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини