Нинішні події з пандемією коронавірусу ставлять перед людством багато гострих, неприємних і неполіткоретних питань. І то питання аж ніяк не академічні, вони стосуються викликів самому буттю людей, пише для "Тижня" Ігор Лосєв

На них не можна відповідати "дипломатично", бо йдеться про те "бути чи не бути". Поширення COVID-19 приголомшило своєю швидкістю, це справляє враження лісової пожежі. Якби такі темпи поширення хвороб наклалися б на глобалізацію (яка тоді була на мінімальному рівні) в часи Середньовіччя, то людство дуже ймовірно припинило би своє існування через якусь епідемію чуми.

Сучасна глобалізація має безперечні позитивні сторони, про які постійно, докладно та бравурно розповідають: це економічне зростання, це практично необмежене міжнародне спілкування, це свобода пересування. Про темні сторони глобалізації розповідають не так охоче, адже глобалізація підвищує вразливість людства від ситуації в окремих регіонах планети, коли регіональна біда стрімко стає вселюдською бідою та загрозою.

Читайте також: Мити треба не тільки руки, а й вуха – Забужко застерігає від небезпечної російської брехні

Раніше людство мало змогу якось ізолюватися, припиняти переможну ходу пандемій просто замикаючись у своїх неодноразово проклятих лібералами і глобалістами "національних квартирах", котрі на загал непогано виконували роль певного запобіжника. Тепер такий запобіжник майже геть зруйнований. Замість "національної обмеженості" прийшла тотальна відкритість…

Китай, який аж ніяк не є світочем демократії, зумів локалізувати пандемію. До речі, чомусь уже кілька років найнебезпечніші світові епідемії зароджуються саме в Китаї і звідти поширюються. Чому саме там? Думаю, що й самим китайцям було б цікаво почути відповідь на це питання. Проте жорсткими авторитетними методами Китаю вдалося локалізувати цю "лісову пожежу".

Треба нагадати, що під час таких серйозних випробувань псевдогуманістична риторика буває вкрай небезпечною, бо під зовнішньо шляхетними гаслами обеззброює суспільство в боротьбі проти жахливих викликів його існуванню. Перемога над такими викликами незрідка потребує страшних, але необхідних рішень. Наприклад, на підводних човнах, які поділяються на ізольовані відсіки, у разі затоплення одного з них відсік зачиняють герметично, навіть якщо там перебувають люди. Інакше загинуть усі…

Читайте також: В Україні вирує потрійна криза. Виживання залежить від конкретних рішучих дій

Хоч як це прикро визнавати прихильникам демократії (до яких належить й автор цих рядків), авторитарні режими виявляються більш готовими до надзвичайних обставин, бо керуються реаліями, а не прекрасними ідеями про загальне добро. В Україні, де пандемія робить свої перші, але доволі грізні кроки, вже відбувалася істерика "правозахисників" проти намірів влади на період карантину перекрити кордон з ОРДЛО й анексованим Росією Кримом. Звідти до нас можуть проникати носії інфекції, погіршуючи й без того складну ситуацію. Тим паче, як заявив один із керівників Меджлісу кримськотатарського народу нардеп Ахтем Чийгоз, зараз у Криму з медициною відбуваються страшні речі. "Правозахисники" чомусь бачать лише права окремої людини поза контекстом прав інших людей.

Україні доведеться робити серйозні висновки для себе. Ціна електоральної помилки для нації зросла в багато разів. Українська "клоунократія", як назвав нинішній режим відомий публіцист Віталій Портников, виявилася геть не готовою до будь-яких серйозних випробувань. Непродумані самогубні рішення лише погіршують ситуацію в Україні. Чого варте тільки рішення зупинити метрополітен у найбільших містах України…

Коронавірус змусить усіх, зокрема й Україну, замислитися про допустимий рівень відкритості й потрібний рівень необхідної ізольованості в надзвичайних обставинах, яких, судячи з усього, у сучасному світі ставатиме дедалі більше.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube