І завило карликове ідолище, вчепившись у головну трибуну підворітні: "Перед нами виклики, і ми повинні відповісти! Сьогодні фронт проходить через серця наших людей. Вони стоять пліч-о-пліч і дупа до дупи. Ми – одна зграя, одна банда. З нами Ібліс !" І підморгнув Дімону Іблісовичу, який нервово сопів у першому ряду. І, власне, все. Мова вождя перетворилася на невиразне жування соплів.

Майже дві години воно шамкало, намагаючись не нарватися. Тому що запахло великим політичним БДСМ. З батогом дідуся Джо та наручниками від Зеленського. Давньопацанська заповідь свідчить: якщо мордобій неминучий - здристни першим, пише у своєму блозі журналіст Олександр Сотник, інформує UAINFO.org.

Але зроби це витончено, щоб банда не визнала, що ти – засикло. Тому, почувши запах зірочок, Путло-фраєр злегка припустив у штанці, але виду не показав, і молодцювато заявив про припинення участі в Договорі про стратегічні наступальні озброєння (СНО). У тупих прокотить, а розумні лише знизують плечима: адже призупинити участь у договорі неможливо, з нього можна лише вийти. А ватажок якраз уточнив, що він не виходить. Тобто, як старий імпотент, який погрожував перетрахати весь бордель, тупцює у дверях закладу і безглуздо либиться дівчатам, які давно лягли і просять.

Великий і жахливий Ібліс на перевірку виявився старим Козлодоєвим. І духопідйомні вставання елітної скотобази тут ні до чого. Першими схоплювалися новачки з гальорки, а старі шкапи типу Лаврова чи Сечина неохоче боролися зі сном, зависаючи в астралі. Мединський - той взагалі давав очам поспати по черзі, а бонзи фашистської звіроферми так і не почули головної гойди, що визначає напрямок війни. Що робити тепер? Куди рухатись? Відповзати чи атакувати? Питання так і зависло в повітрі. Воша народила гниду сумнівів. А сумніви в банді породжують крамольну думку, що ватажок уже не той, і чи не час знайти йому заміну?

Зрозуміло, що візит Байдена до Києва зруйнував плани шантажиста – настільки, що спічрайтери всю ніч гасали стінами, переписуючи текст послання братві. Адже Путін був упевнений, що Байден не наважиться на такий демарш, але прорахувався. Він взагалі останнім часом став часто промахуватися: оточення зовсім потягло його в паралельну реальність, що ніяк не перетинається з реальним життям. Тому і несе він з трибуни ахінею про економіку, що утрималася, і низький відсоток інфляції.

Єдина милиця, на якц йому залишилося спиратися – це "героїзм і патріотизм", але й він ось-ось розсиплеться, бо постає питання: а заради чого весь цей "героїзм" із кривавим побоїщем? З якою метою оре м'ясорубка? Особливо виразно він прозвучить за кілька днів, коли ЗСУ постукають до Криму на день річниці путло-вторгнення. Або за кілька тижнів – власне, різниці немає. ЗСУ все одно постукають: комусь у двері, комусь у вікно, а комусь – по кришці труни. І дати відповідь на запитання «а заради чого, власне?» - Прийдеться. У того ж Пригожина вже підгоріло, і лисий упир почав підозрювати, що його хвацько кинули, разом з кувалдою. Ось і його козломордий родич Кадиров кудись подівся: чи то морда від коксу тріснула, чи аналізи на ковид не здав – от і не пустили путло-послання слухати.

Словом, у лавах банди починається бродіння. Пахне не просто смаженим, а підпаленим щуром щосили несе. І після маніакального фашистського підйому ось-ось піде депресивний психоз. На виклики Заходу, що об'єднався, відповісти нічим. Можна, звичайно, покликати ще мільйон чмобіків. Стріляти з чого? Можна ще здійснити пару-трійку ракетних обстрілів, покласти кілька тисяч мирних жителів України, додавши роботи Гаазької комісії з розслідування військових злочинів. Все це якраз у рамках "русского міра". Але далі що?

Хаймарси та Леопарди зроблять свою справу, а Гарпуни з ракетами ATACMS додадуть жару. Путінську орду так чи інакше буде видавлено з території України до кордонів 91 року, це вже вирішено. Чи знадобиться бойова авіація? – Україна її отримає, і все одно дотисне. Печера вже програла, залишилося лише зафіксувати поразку та підписати акт. І ось тут історія впирається у головне питання: хто це підписуватиме? Зважаючи на все, до ядерного варіанту Путін не готовий. Принаймні його сьогоднішній стан – повна розгубленість та імпотентність. І навряд чи це гра в обман очікувань.

Скоріге за все, так і є. Але слабкість система не прощає. Тому, якщо трапиться відповзання з кривавими соплями на орочій морді - Путіну доведеться вступити в найжорстокішу сутичку з самою системою, яка спробує його прибрати і перезапуститися. Якби я грав на боці системи – я пристрелив би Путіна вже 22 лютого, публічно, в Лужниках, просто під час його виступу перед плебсом. Потім дістав би з шухляди ляльку Навального і звів його на трон "в ім'я миру та дружби з Україною".

Але Путін не дурень. Тому в ім'я виживання йому доведеться запустити маховик репресій із масштабними чистками згори до низу. Під ніж мають піти всі, хто засумнівався у його праві на верховенство у банді. Хто позіхав у момент послання? Мединський? - До стінки його! Сєчін? - усікти нафтососа! Матвієнко? - Заколоти сучку шприцами! Шувалов? - Загризти коргами! Настав час повернути страту в рамках приведення до спільного знаменника законодавчої бази з Республікою Білорусь. Там уже розчехлили маузери - а ми довго порпаємося! Ворог тільки робить вигляд, що дрімає, насправді він всюди!

Після беззубого послання банді у печери залишається два варіанти: або Путло перебудує систему під себе напередодні неминучої поразки і в ім'я подальшої консервації свого режиму, або система хитає Путіна, який за великим рахунком потрібен їй як п'яте колесо воза.

Жодний Захід договорів з ним підписувати не стане, бо віри йому немає. Він – прокажений ізгой. Отже, життя з Путіним біля керма – це довге животіння в пітьмі та в постійному страху. І, поки печера неухильно занурюватиметься у темряву, верховний щур верещатиме про якісь успіхи та досягнення, що не існують у реальності. Чи можливе таке існування у межах кількох десятиліть? Напевне так. Але система може і збрикнути. Новому поколінню опаришів хочеться пожити жирно та вільно – нехай навіть і в режимі репарацій. Нині воно усвідомлює свої перспективи та зробить свій хід. А поки що Ібліс стоїть на паузі. Але ця пауза не триватиме довго. Дух якоїсь історичної події витає у повітрі. І вона обов'язково станеться.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube