23 лютого 2014 року була в м. Родинське Красноармійського району Донецької області у вдови Наумова Володимира Григоровича, який 14 лютого 2014 року за позовом серця поїхав на своїй машині у Київ на Євромайдан на барикади. Був у сотні Самооборони майдану. Був викрадений і задушений. Знайдений на Трухановім острові 18 лютого. У Володі залишилися напівсиротами 2 сини: 4-річний Арсеній та 8-річний Єгор.

Похований тихо без участі євромайданівців, керівництва Родінського та керівництва ЖЕКу, де працював водієм.

9 березня йому мало виповнитись 44 роки. Народився в с. Шевченко Добропільського району Донецької області в день народження Тараса Шевченка. Любив Шевченка. Знав Кобзар напам'ять. В селі залишилась 85-річна мама.

Вдова замордованого Інна Веселовська розказала, що 14 лютого Володимир сказав їй, що їде ремонтувати на СТО автомобіль. Ввечері зателефонував, сказав, що ще продовжує ремонтувати авто. І можливо там і заночує. Це була її остання розмова з ним. Потім зв’язок обірвався. А 18 лютого їй подзвонили родичі, що з інтернету довідались, що на Трухановому острові знайдено задушеним її чоловіка. Вона не повірила. Думала, що це хтось викрав документи у Володимира, а насправді це інша людина. У цього чоловіка був оселедець, якого ніколи не носив її чоловік. Поїхала у Київ на впізнання і переконалась, що це саме її Володя.

Розказує, що у них була ідеальна сім’я: це визнавали довкола всі - родичі, друзі, знайомі сусіди. А подруги навіть заздрили. Він був ідеальним, турботливим батьком, люблячим сином, дуже любив дітей, оберігав родину. Тому й не признався, що їде на Майдан, бо я би його не відпустила. Спостерігаючи за розвитком кривавих подій у Києві, він обурювався, що таке творяться в Україні, що людей забивають бітами, спалюють автомобілі, засуджують невинних, викрадають людей, вбивають мирних протестувальників. Стурбований трагічними випадками втрати життів в Україні. І взагалі у нього було загострене почуття справедливості. Тому й поїхав таємно від мене, щоб я не хвилювалась. Планував вернутись. Ми прожили разом 9 щасливих років. Інна і Володя – дві половинки одного цілого, які з’єдналися мабуть не в ЗАГСІ, а на небесах. Володя після школи вступив до Слов’янського сільськогосподарського технікуму, з якого його призвали в армію. Повернувся з армії знову в технікум, щоб закінчити. Одружившись переїхав до мене в м. Родинське. Згадує, що директор сільської школи, на похоронах сказала: «Це була золота дитина».

І загинув заради прав і свобод усіх українців. Як же треба було любити Україну, щоб поїхати на майдан від люблячої його родини , рятувати її суверенітет і незалежність, рятувати Україну від розколу, який сильно відчувався в цей час на Донеччині. Він увійшов у небесну сотню і тепер обороняє Україну з небес. Похований поруч зі своєю Донечкою, яка у віці 1 року померла 5 років назад. Ми маємо постійно пам’ятати про їх родини. Адже крім вдови і 2 сиріт залишилась в селі його 85-річна матуся. Правда, у нього є ще 2 старших брати, які живуть окремо від мами. Я запитала чи не відносяться в місті негативно до вашої родини- родини євромайданівців. «Ні, що ви, якраз всі підтримують» - відповіла Інна.

Сироти Володимира мають отримати якісну освіту. Інна працює продавцем у магазині і заробляє небагато. Живе в невеликому приватному будиночку, який отоплюється вугіллям. Зараз їй дуже тяжко. В першу чергу морально. Адже горе звалилось на неї зненацька. Але треба жити далі. Виховувати синів. Торувати свій земний шлях заради його пам’яті, заради його живої душі, яка дивиться з небес і сподівається, що Україна стане такою, якою бачив її палкий український патріот з малесенького міста Родинське на Донеччині, який дивним і містичним чином народився 9 березня як Тарас Шевченко в селі, яке має назву Шевченко.

Він не належав до жодної громадської чи політичної організації. Але він зробив свій вибір - поїхав рятувати Україну на своєму старенькому авто, за свої кошти не дослухаючись до вказівок партійного чи громадського лідера, а тільки своєї совісті. І зустрів свою жахливу смерть на самоті від душогубів у Києві.

Сподіваємось, що буде проведено розслідування факту викрадення Володі та встановлені його душогуби-карателі за любов до України. І будуть покарані. Буде також знайдено та повернуто родині автомобіль. А поки що подаємо номер картки Приватбанку 4405 8858 2471 6168 вдови Володі Інни Веселовської для тих, хто зможе надати її матеріальну допомогу.

На сьогоднішній день, ми знаємо про трьох вбитих кривавим режимом Януковича з Донеччини. Крім Володі Наумова, 20 лютого на вул. Інститутській вбито вистрілом в сердце 32 –річного музиканта Івана Пантелєєва з села Дмитрівка Слов’янського району, а 18 лютого від 4 куль загинув 32- річний програміст Сергій Бондарєв з Краматорська. Дай боже, щоб їх не стало більше. Адже лік трупів й досі триває. Голова Донецької обласної державної адміністрації Андрій Шишацький на прес-конференції 24 лютого пообіцяв надати допомогу родинам закатованих Героїв України з Донеччини. Про них в наступних номерах газети. Мешканці Сходу України мусять подолати страх так само як подолали його Володя, Сергій та Іван. Ми мусимо бути готовими до самостійних організованих дій, без партійних інструкцій, знамен і адміністративних схвалень. Київський майдан обійшовся без цього. І ми переможемо та наведемо порядок на Донеччині. А наші герої будуть служити нам за зразок.

Вічна пам’ять. Герої не вмирають. Пам’ятаймо! Не забуваймо! 

Марія ОЛІЙНИК, м. Донецьк