Вчорашня моя репліка про Калетнік, Даниленко і 5 каналі

(в послідовності нема нічого рейтингового:) ) збурила значно більшу хвилю емоцій, ніж, можливо, воно того вартувало. Але це означає, що є певна потреба продовжити тему. Особливо в наші дні.

Відштовхнуся від іншого - мені , як і багато кому, на днях передали запрошення на "круглий стіл" "Україна-Росія", тусовка імені Ходорковського і Венедіктова. Я чемно відмовився, кажучи, що я розумію, навіщо я організаторам, але не розумію, навіщо вони мені потрібні, і не бачу себе в цьому форматі. Щоб не сприйняли це за кокетство, повторю ще тут і пряміше - я бойкотую цей захід і закликаю колег і однодумців робити те саме. Статус інтелектуального комбікорму для російських бройлерів, байдуже, якої вони породи, мене особисто не влаштовує.

Тепер стосовно преси. Наперед вибачте за числене "я". Не спілкуюся з російською і проросійською пресою, бо це преса воюючої проти нас країни. Щоб ви не сказали, під виглядом "другого мнєнія" це однаково спотворять і перебрешуть. Я відмовляюся брати участь у ток-шоу як у жанрі взагалі і скрізь, бо мене не цікавить плюралізм чужих думок, зі своїми би розібратися. Гру в об"єктивність і зваженість я лишаю тим, хто обділений увагою медіа і просто людей, іі потребує "засвітки". Я відмовляюся навіть в телефонному режимі відповідати на дебільно сформульовані невігласами банальні питання - хай хоч трошки напружать мізки і переформулюють, і декому це вдається.

Тому я здебільшого відмовляю телеканалам, гостьові редактори яких, трапляється, дуже спантеличені тим, що їхній співрозмовник відмовляється від високої нагоди бути показаним аж по телевізору.

- Я розумію, навіщо це вам. У вас така робота, ви отримуєте гроші за це. Пояснуть, навіщо мені витрачати час на вас задурно?

-Нууу.. Ви можете донести до людей свою думку ...

-Дякую, в мене щодня є така можливість, і я не встигаю з проханнями щодо текстів. Ви ж тому мене і запрошуєте, що знаєте це. Є ще якісь цікаві причини?

Пауза.

Я пропрацював в журналістиці непристойну кількість років і розумію, що пошук "гостя", "есперта" - це здебільшого такий доволі цинічний "квест", і не маю потреби і наміру коментувати саму природу телебачення, особливо українського.

Я в принципі не ходжу на ефіри з політиками, якщо вони фігурують там саме як політики, байдуже з якої вони політичної сили, бо не бачу для себе можливості опускатися до такого "лохторатського" рівня полеміки. Що вони скажуть, відомо наперед, і це однаково буде брехня.Я не вважаю себе сильно моральною і духовною людиною, але таке спілкування - за межами. Я не можу ходити, наприклад, на на 112й, хоча там працюють мої добрі знайомі, бо його хвалять за об"єктивність у своїх радіопереговорах сепаратисти, відмовляюся від різних Вєстей і т.п.

З комуністами і так все зрозуміло. Останній, з ким я ще хоч якось міг говорити років вісім тому, був Крючков, і то справа торкалася промисловості, в якій старий непогано шарив.Якщо серед регіоналів між потворами траплялись звичайні злодії, і "застєнчівиє Альхени" це могло бути бодай смішно. але повторюсь - роками раніше. Не зараз і не тут.

Всі пам"ятають ту огиду, яку викликало Громадське, надаючи ефір Жиліну, Венедіктову і подібним. Навряд би це викликало таку реакцію, якби то був якийсь державний смітник, що з них взяти. А тут - наче ж свої. З 5-м та сама історія.А, ви ведете зважену і толерантну і викокофахову редакційну політику ? Без мене.

Я нетолерантна і неполіткоректна людина. Хай нікого не вводить в оману те, що я, як психолог, даю беземоційні оцінки станів і явищ.І як психолог, вважаю медійну і не тільки політику "пошуку компромісів" наперед програшною. Бо компроміси можна шукати з однодумцями, а від ворога треба вимагати капітуляції.

Я вважаю, що в сучасних умовах люди з ім"ям зобов"язані дбати про те, що саме ними збираються прикрашати. То може бути торт, а може бути цілком інша купка.