Я їх називаю "драконами". Чому драконами? Тому що через них наша країна потрапила наче у викривлену реальність. Чим далі тим у страшнішу, кривавішу, де стрімко знецінюється людське життя, і не можливо будувати плани на майбутнє.

Хоча спочатку я хотіла написати про інше – про людину з моєї команди, яка через мене потрапила під інформаційну "зачистку". Проте почала писати з неї, а закінчила про драконів. Бо постійно тільки і думаю, як їх побороти.

Однак спочатку все – таки розкажу про людину, а потім про драконів.

Отже, в моїй команді працює Олена Тищенко. Це надзвичайно талановитий юрист,чий досвід потрібний країні, і, що для мене дуже важливо вона – боєць.

На минулому тижні розвернулася кампанія з її дискредитації, яка побудована на тому, що Тищенко сиділа у в'язниці.

Так сиділа. І я пишаюся, що такі люди працюють в моїй команді.

При чому наголошую – сиділа вона в російській в'язниці. Тому що, як юрист захищала інтереси опозиціонера Казахстану Мухтара Аблязова. А позаяк Путін допомагав Назарбаєву в боротьбі з його політичними опонентами, то не пошкодував російської тюремної камери для Тищенко, мами чотирьох доньок. Молодшій на момент ув'язнення Олени було лише 2 роки.

А тепер нагадаю тим, хто нині "зачищає" Тищенко в інформаційному полі, що путінська Росія веде війну з Україною, а назарбаєвський Казахстан цю агресію підтримує і визнає анексію Криму. Тому, я хочу спитати тих, хто замовив та реалізовує "зачистку" Тищенко, а за кого ви у війні України з Росією?

 Також хочу наголосити, що її "зачистка" замовлена тому, що вона є керівником робочої групи по розробленню законопроекту про створення "Національної служби боротьби з корупцією". Мова, йде про створення служби, яка потрібна мені, як інструмент для виконання функцій, які на мене покладені на Майдані.

Поки я не маю інструменту, моя посада керівника Антикорупційного бюро є лише фікція. Законопроект зареєстрований у Верховній Раді під номером 4700. З ним може ознайомитися кожен бажаючий.

Щодо нього ведеться окрема кампанія дискредитації. Зокрема, маніпулюють з прізвищем Сергія Пашинського, керівника Адміністрації Президента.

Він є одним з підписантів законопроекту 4700. І я не бачу нічого поганого, якщо Пашинський підтримує законопроект про створення служби по боротьбі з корупцією.

До речі, три роки тому, коли країна була байдужа і зневірена, я познайомилася з Пашинським, як з одним з дуже небагатьох політиків, які відкрито пішли проти Януковича.

Зокрема, найперші фотографії "Хонки" Януковича в 2010 році "Українська правда" надрукувала завдяки допомозі Пашинського.

Влада внесла Пашинський в список "смертників" в останні тижні Майдану. А в списку осіб, яким погрожували помститися за знешкодження машини незаконного прослуховування СБУ був його син Антон. Він був одним з перших, хто записався в Нацгвардію.

До речі, на мою думку, нині, як і до Майдану в інформаційному просторі відбувається найбільш тотальна "зачистка" тих, хто бореться з драконами.

А тепер про драконів.

Влада змінилась, а дракони лишилися ті самі.

Це клан Бойка-Фірташа, який зберіг свій вплив на інформаційне поле України. Тому я стикнулася з такою тотальною "зачисткою", після реєстрації у Верховній Раді законопроекту про створення Національної службу по боротьбі з корупцією.

Це клан Юрія Іванющенка. Це він створював "ескадрони смерті" для знищення Майдану, нині організовує і фінансує сепаратистів, веде Україну до громадянської війни.

В України також не буде майбутнього, якщо свій вплив на економічно-політичні процеси збереже Ринат Ахметов, який нині продемонстрував цинічну ворожу байдужість, коли його країну атакував зовнішній ворог.

А тепер кілька доказів чому саме ці дракони розв'язали в Україні війну і є точками входу агресора.

Дракон Юрій Іванющенко

Почну з Юрія Іванющенка. Він є організатором сепаратистів не лише тому, що має під собою кримінальні загони, які виконували роль "ескадронів смерті" під час Майдану. Справа в тому, що він завжди тісно працював з Кремлем.

Зокрема, будував корупційні схеми в інтересах російської сторони та особисто Путіна.

Коли Віктор Янукович став Президентом, Іванющенка призначили "смотрящим" над бізнесом Сім'ї, який полягав в дерибані держбюджету.

В перші роки Януковича, коли його стосунки з Путіним були полюбовні, Іванющенко ділився з російською стороною в багатьох корупційних схемах.

Наприклад в 2010 році єнакіївський клан штучно створив короля хлібного ринку компанію ТОВ "Хлібінвестбуд". Два роки поспіль ТОВ "Хліб інвестбуд" був епіцентром скандалів на ринку зерна, бо стабільно вигравав мільярдні тендери для наповнення зерном аграрного фонду, отримував більшість квот для продажу зерна закордон та інші преференції від влади. При чому сама фірма зерно не вирощувала. Лише знімала навар за паперовий транзит зерна між виробником та Аграрним фондом, та продавала реальним трейдерам свої квоти.

Проте, що найбільше вражає – далеко не всі тіньові прибутки зернового рекетира йшли в кишеню Сім'ї, 50% пересилалося на рахунки офшорів близьких до Путіна.

Адже власником приватної частки "Хліб інвестбуду" було ТОВ "Каласар". А в "Каласарі" долі ділилися 50 на 50. Половина належала Олександру Козирєву (це зіц-головуючий Юрія Іванющенка), інша половина належала кіпрському офшору Genetechma Finance Limited.

А це вже Владімір Путін. Сайт "Наші гроші" встановив, що кіпрська Genetechma була дочірньою компанією люксембурзької Bellevue Industries Sarl. Остання, була "донькою" ВАТ "ВЭБ-Лизинг", що була безпосередньо дочірньою фірмою російського "Внешэкономбанка". А головою спостережної ради тієї фінустанови на той момент був сам російський прем'єр-міністр Владімір Путін.

Проте це ще не все: "Путінська" Genetechma, на яку текли українські "хлібні" кошти була зареєстрована на Кіпрі в місті Нікосія в бізнес-центрі "Кеннеді" в офісі N1087. В цьому офісі автор з'ясувала, були зареєстрована ціла низка компаній, афільованих з ВЄБ-банком, частина з них була засновником українських фірм разом з структурами Іванющенка (50 на 50).

Отже Іванющенко в своїх корупційних схемах постійно ділився з дочками "Путін-Банків". Так інколи називають "Внешекономбанк" Росії і ВТБ-банк.

Зокрема, в Кіпрському гнізді "Путін-банків" була зареєстрована компанія "Укррослізинг санпрайт лімітет", яка була власником українського ТОВ "Укррослізинг", що "дерибанила" кошти на закупівлі вагонів для Київського метрополітену (ціна одного вагону в порівняні з заводською була збільшена в чотири рази!!!).

До речі, ТОВ "Укррослізинг" в свою чергу був пов'язаний з ТОВ "Премєр-лізинг", який за президентства Януковича виграв тендера залізниці на 30 млрд. грн.!!! на лізинг електровозів російського виробництва. Нещодавно на засіданні уряду автор дізналася, що договір вдалося розірвати, бо електровози... не постачалися.

На тій же адресі в гнізді офшорів Путін-банків на Кіпрі було зареєстроване "Торнаторе холдінг лімітед", власник української фірми "Газенерголізинг", який "дерибанив" мільярди на закупівлі обладнання для українських шахт. Обладнання, яке насправді не постачалося, або постачалося не те, або постачалося під приватизацію шахти...

Всі ці факти пояснюють, що Іванющенко не лише злий демон корупції в Україні, він є агентом Кремля.

Дракон Бойко-Фірташ

Цей дракон завжди був багатоголовий. Одні голови сиділи в державному "Нафтогазі" та українському уряді, другі в приватних фірмах, яким перекочовували мільярди доларів та кубометрів газу з НАКу, треті в Газпромі та Кремлі.

Всім відоме, дітище цього клану "УкрРосЕнерго", яке пограбувало Україну на мільярди доларів, і яке на 50% належало клану Фірташа-Бойка, а на 50% російському "Газпрому".

І навіть не будемо згадувати пограбування кількарічної давнини. Не так давно, лише літом минулого року для фірми Фірташа "Укргаз-Енерго" Бойко-Бакулін організували крадіжку з "Нафтогазу" газу вартістю 2 млрд. доларів.

А ще ближче до сьогодення, перед самим Майданом в жовтні минулого року приватна фірма Фірташа отримала знижку в 40% від Газпрому на купівлю 5 мільярдів кубометрів російського газу. Клану Фірташа путінський "Газпром" подарував 700 мільйонів доларів.

Отож цей дракон також агент Кремля.

Дракон Ахметов

Не можливо оминути Ахметова. Адже це факт: сепаратисти розривають Донбас через його цинічну позицію ворожого нейтралітету.

Не секрет, що Ахметов має настільки великий вплив на Донбасі, що потрібно лише його бажання, щоб там постав мир та стабільність.

Не зрозуміло інше: він зацікавлений в збережені цілісності Україні, він зацікавлений в існуванні країни в якій знаходяться його активи, чому тоді він фактично перейшов на ворожий бік? Торгується за свої активи та вплив? Гарна ложка до обіду, як то кажуть росіяни. А обід вже давно закінчився, на донецьких вулицях -війна.

Чому він веде себе не логічно?Можливо відповідь частково лежить в його минулому.

Як відомо Ахметов піднявся за рахунок того, що спочатку став спадкоємцем Ахата Брагіна, а пізніше Євгена Щербаня. І, що цікаво, в ліквідації обох найбагатших і найвпливовіших людей Донбасу проглядається російський слід.

Зокрема, Брагін перестріляв донбаських злодіїв в законі. Впливові московські авторитети мали всі підстави йому помститися і скоріше всього і помстилися.

Це логічно. Дивує інше, чому на стадіоні "Шахтар" поряд з Брагіним не опинилося Рината Леонідовича, який його скрізь супроводжував. Пощастило? А потім пощастило стати спадкоємцем покійного Брагіна?

Вбивство Євгена Щербаня, найбагатшої людини Донбасу ще загадковіше. Тут точно відомо лише одне: Ринат Ахметов також успадкував і його бізнес. Зокрема, він цинічно виставив дітям покійного Щербаня надумані борги, і їм нічого не лишилося, як віддати майже всі активи батька.

Для нас цікаво, що у смерті Щербаня також була зацікавлена російська сторона. Зокрема, коли автор проводила журналістське розслідування того вбивства, логічну версію почула в офісі Віктора Котельнікова, колишнього менеджера Щербаня.

Вона полягала в тому, що улюбленою бізнес-іграшкою Щербаня на той час була компанія "Гефест", що працювала в паливному бізнесі.

У Щербаня були мега-плани. В США була домовленість про кредит на 168 млн. доларів (на той момент неймовірні гроші) для будівництва новітніх АЗС по всій країні. Паралельно він планував взяти під контроль нафтопереробні заводи, і підім"яти під себе постачання в Україну нафти. Начебто була домовленість з Кучмою та Лазаренком.

А ось з російськими компаніями свої мега-плани Щербань не узгоджував. В результаті був розстріляний, коли його літак приземлився в Донецькому аеропорту. Тоді Щербань летів з Москви.

Як вже згадувала автор, бізнес Щербаня після його смерті перейшов Ахметову, а ось правила гри на паливному ринку почала диктувати російська сторона. Зокрема, в Донбасі вистрілило спільне російсько-донецьке підприємство "Росукрнафтопропродукт". СП стало головним постачальником російської нафти на Лисичанський НПЗ, забезпечувало нафтопродуктами підприємства металургії.

Це все було при губернаторі Януковичі. І що цікаво Єнакіївською дочкою "Росукрнафтопропродукту" ТОВ "Єнакієвонафтопродукт" тоді володів Юрій Іванющенко (в Єнакієвому у нього була нафтобаза та мережа заправок), а Харцизькою – "Росукрнафтопродукт-Харцизьк" – Ігор Тулуб – рідний брат Сергія Тулуба, який завжди був дуже близьким до Януковича... Сам Сергій Тулуб в ті часи був заступником губернатора Донеччини Віктора Януковича. При чому цілком можливо, що брат Тулуба тоді лише прикривав своїм тулубом долю Віктора Януковича в тому процвітаючому паливному бізнесі.

Однак повернемося до Ахметова. Це факт, що Ахметов успадкував бізнес вбитих Брагіна і Щербаня. Отож або він зміг використати ситуацію на свою користь, або вбив їх сам, або йому допомогли і з ним погодились, як зі спадкоємцем.

Якщо вірно останнє, у Кремля є гачки за які можна тримати Ахметова.

І можливо в цьому лежить відповідь на питання чому в такий відповідальний час Ахметову байдужий його Донбас, він навіть втрачає свій особистий інтерес, але грає на боці Росії.

І, якщо ми не поборемо вище перерахованих драконів, система Януковича залишиться, вона просто перетравить всіх, хто хоче змін. Ці дракони не вчорашній день. Вони – нинішні вороги. Якщо їх не перемогти, не нівелювати їх корупційний економічно-політичний вплив, Україна програє. Вони – підтримка сепаратистів, провідники "зелених чоловічків", вони – непохитний фундамент корупції. Боротьба з корупцією без перемоги над цими драконами є беззмістовною.

Якщо з ними домовитися – це капітуляція України. Драконів треба побороти.