Трагедію, яка приголомшила  одеситів і всю Україну, розслідують уже місяць. Не беруся сказати, багато це чи мало для встановлення істини, але схильний вважати: правду не знайдуть, а, якщо знайдуть, не відкриють, а якщо відкриють, то не всю.

І річ зовсім не в членах комісії, які репрезентують різні політичні сили, і не в щирому бажанні окремих громадян знайти або приховати виконавців і замовників бійні в палаці профспілок на Куликовому полі. Річ, по-перше,  в нашій абсолютній недовірі до тієї правоохоронної та юридичної системи, в надрах якої має «з’явитися ухвала» або прозвучати команда «фас». По-друге, коріння цього всього перебуває не в Одесі й навіть не в Україні.  

Чому жоден гучний злочин на території України ніколи не був розслідуваний до його логічного завершення: впіймання злочинців, арештів замовників і відкритого суду над ними? Пригадаємо  загибель у дивній аварії В.Чорновола, справа Г. Гонгадзе, прослухування одного президента і отруєння іншого, загадкові самогубства міністрів внутрішніх справ і транспорту, розстріл снайперами демонстрантів на Майдані...  Бо не лише корупція роз’їдає наші внутрішні органи, і кумівство спаяло політиків у спільний клан недоторканих.

За всіма резонансними, як казенною мовою називають справи державної ваги, вгадується силует і почерк одного можливого злочинця — спецслужб Росії.  На нього вказують масштаби і ретельність розробки операцій. Відпрацьовані помилкові версії того, що сталося, і  надійні дороги відходу виконавців.

Час  проведення диверсій і провокацій збігається з періодами загострення міждержавних конфліктів.   За останні роки ми десятки разів були свідками  активних протиправних дій ФСБ. Вони, майже не ховаючись, викрадали на нашій території політичних біженців, вивозили своїх агентів, розстрілювали на порозі суду бізнесменів. Всі, хто спроможний щось розкрити, довести і показати, зникали на неосяжних просторах північного сусіди.

А хіба для когось це таємниця, що ФСБ давно готувало ґрунт в Одесі для продовження спецоперації Путіна, «для дестабілізації південного сходу»? Втеча місцевого міліційного начальника Д.Фучеджі до підконтрольного Росії Придністров’я  теж указує, що саме ця версія має бути пріоритетною в розслідуванні. Лише вести його потрібно не одній комісії, що складається з журналістів і громадських діячів, а спеціальній слідчій бригаді СБУ. Можливо, тоді у нас з’явиться шанс дізнатися правду про живцем спалених і розстріляних у центрі Одеси.

  Зараз же громадська думка міста ретельно обробляється на користь «Антимайдану», який потерпів від агресивного «Майдану». І судячи з того, що обробка ведеться з інформаційних редутів прибічників федералізації та Новоросії, слід ФСБ у всій цій історії проступає все виразніше.

  Що ж до місцевих правоохоронних органів, і особливо, прокуратури Одеської області, то їх укомплектовано тими ж людьми, що не змогли показати результати в розслідуванні гучних справ минулого. А значить, і події 2 травня стануть черговим «висяком» нашого часу. В усякому разі, перші особи міста й області не висловлюються з цієї теми, на адресу комісії звучать докори в зволіканні розслідування, а професіонали  зберігають нейтралітет. Всі ознаки української політики невтручання. Причому не лише на місцевому рівні.

У Києві про одеську трагедію говорять лише журналісти. Решті — не до того.  Ось у Волновасі загинули люди. Війна йде. На неї все й спишуть!