Наприкінці Другої світової війни США допомогли відбудувати світ завдяки плану Маршалла. Елеонора Рузвельт, що очолювала Комісію Організації Об'єднаних Націй з прав людини, була рушійною силою у створенні Загальної декларації прав людини (ЗДПЛ). 10 грудня 1948 року Загальна декларація була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН. Вона мала винятково рекомендаційний характер, але викликала великі сподівання. Деякі з них були реалізовані, але труднощі з'явились майже одразу. Вважалось, що в урядів є не тільки можливість, але й обов'язок забезпечити права їхніх громадян. Уряди стали перевантаженими та не в змозі здійснити сподівання громадян.

Вже тоді світ діяв на засадах жорсткої конкуренції між людьми, групами та країнами. Усередині країн забезпечувалися права лише багатших членів суспільства, такі як доступ їхніх дітей до високоякісної освіти або право на належну охорону здоров'я. Це обмежувало здатність більшості населення забезпечити схожі права. З'явилось багато незадоволення з іще більшою критикою урядів, що робило ефективне управління складнішим.

Візьмемо, наприклад, США. У цій країні є маленька частка дуже багатих людей, але близько 45,3 мільйони людей живуть за межею бідності. Різниця між багатими та бідними є найбільшою серед 20 розвинених країн. У цієї різниці є низка негативних наслідків: стан здоров'я чи не найгірший, частина психічно хворих – найбільша, як і вартість охорони здоров'я, що припадає на людину, численні випадки позбавлення волі. Це добре описано у книзі "Ill Fares the Land", написаної Tony Judt.

Подібна ситуація виникла й у відносинах між країнами. Всі демократичні країни "проповідували" біднішим країнам необхідність дотримання ЗДПЛ, однак самі ускладнювали бiдним краïнам процес забезпечення прав ïхнiх громадян. Американськi, французькi, нiмецькi та розташованi в iнших краïнах мультинацiональнi компанiï продавали африканським краïнам товари власного виробництва дорого, а купували в них сировину надто дешево. Африканськi краïни залишались, таким чином, бiднi, i тому навiть для досить чесних урядiв було неможливо задовольнити найiстотнiшi, життєво-важливi права для ïхнiх громадян, такi як доступ до свiжоï води, до початковоï освiти або будь-яку систему охорони здоров'я.

Майже в усіх країнах помітний значний зріст ВВП на душу населення. Відчуття благополуччя, відповідно до класичного економічного міркування, також мало б зрости. Проте між зростанням ВВП та почуттям благополуччя не має прямого зв'язку. У деяких країнах, як наприклад у Коста Ріці, де ВВП на душу населення дуже низький, індекс щастя є дуже високим – 7,3 бали з 10 (12 місце з 88 країн). В інших країнах, в яких величезна конкуренція між людьми та компаніями спричинює багато тиску, щоб працювати краще і краще, зв'язок між високим ВВП та почуттям щастя зворотній. Наприклад, з початку січня 2008 року по квітень 2011-го більше ніж 60 працівників France Télécom покінчили життя самогубством.

Тож, можна зробити висновок, що Загальна декларація прав людини та жорстокі конкурентні відносини призвели до ситуації, де всі дедалі менше виграють, а більше програють.

Світ потребує переходу на нову парадигму, де б всі щось вигравали – Універсальна декларація обов'язків людини (УДОЛ), та переходу на співпрацю. 

Чи може Україна допомогти світу у цьому переході?

Завдяки Майдану та російській агресії Україна пройшла трансформацію з плюроетнічної країни до плюроетнічної, патріотичної, політичної нації. Ця нація зробила вибір на користь Європи, європейських цінностей свободи, правди та гідності людини.

Коли на Майдані почали брутально атакувати людей, відбулась інша трансформація українців: створились медична, психіатрична, освітня, релігійна служби. Ці служби створили поодинокі професіонали у своїх галузях без наказів чи допомоги влади, а через почуття обов'язку перед своїми співгромадянами та країною. До кожного з ініціаторів різних служб долучились інші кваліфіковані люди. З'явилась справжня співпраця. Більше того, на Майдані не виникло подібних паралельних служб, там не було конкуренції!

Між сказаним вище та прямою демократією, як у Швейцарії, є схожість. Швейцарський Парламент обирає сім членів Федеральної Ради (уряд) із чотирьох найбільших політичних партій. Члени Федеральної Ради не є представниками від їхніх партій, але вони несуть із собою їхню ідеологію. Процес прийняття рішень вимагає знаходження консенсусу радше, ніж простого голосування. Кожен із членів Ради висловлює свої занепокоєння стосовно тем, про які вони піклуються: представники соціалістичної партії будуть намагатися дістати більше грошей для освіти та охорони здоров'я, представники ліберальної – кращі умови для бізнесу, і так далі. Таким чином, кожен щось дістає і ніхто не програє.

Цінності та поведінка на Майдані (відчуття обов'язку та співпраця), як і швейцарський консенсус, необхідні, щоб оздоровити світ. 

Все більше та більше людей із різних країн та різних професій ведуть мову про обов'язки – відповідальність. Частина людства виглядає готовою перейти до виграшної парадигми.

Відгук на потенційну потребу Універсальної Декларації обов'язків людини був ініційований під час зустрічі членів Наглядової ради Світової академії мистецтва та науки (САМН), яка відбулась у вересні 2013 року в Оттаві. Разом із моїми колегами з Академії я підняв питання потреби УДОЛ та запропонував підготувати попередній список обов'язків. Я працював над списком із Олександрою Теличко, моєю 23-річною українською асистенткою в Женеві, де я є Президентом Фундації Відродження. Моя асистентка чотиримовна, має два університетські дипломи з Франції та дістає третій в Університеті Женеви. Я поінформував Президента САМН про те, що Олександра допоможе мені, переглядаючи все, що було зроблено в минулому стосовно ідеї потреби УДОЛ. Її швидко призначили молодшим науковцем САМН.

Процес поширення запропонованого списку УДОЛ почався. У листопаді 2014 року відбулась конференція в Алмати (Казахстан) за участі членів САМН та Світового Університетського Консорціуму (консорціум зацікавлених сторін у просуванні нової парадигми у вищій освіті у XXI ст.). Щоб підкреслити важливість ролі молодого покоління у переході до нової парадигми, я попросив мою асистентку поїхати до Алмати, щоб представити Пропоновану Декларацію обов'язків людини. Голова Наглядової Ради САМН написав після конференції, що Олександра Теличко надзвичайно добре з цим впоралась.

Однак була ще одна ініціатива. Дві 22-річні українки, які вже мають диплом бакалавра, вивчали функціонування Генеральної Асамблеї ООН та запропонували, щоб до української делегації в ООН включили двох представників молодого покоління. Ми попросили у Міністерства зовнішніх справ України прийняти цих двох осіб як офіційних членів делегації. Це було зроблене вперше за часів незалежності України з 1991 року. Одним із завдань молодих представниць була підготовка фундаменту для презентації Пропонованої декларації обов'язків людини під час дискусії Генеральною Асамблеєю цілей розвитку тисячоліття на 2015-2025 роки. Наші два молодих делегати налагодили гарні зв'язки з молодими делегатами з інших країн, співпрацювали з ними, пропонуючи кращу молодіжну політику та просуваючи прийняття УДОЛ.

Нещодавно я отримав листа від Голови Української делегації до ООН, у якому він написав, що дві молоді дівчини працювали дуже ефективно у різних комітетах та що включення представників молодого покоління до делегації має стати звичною практикою.

Минулого року єпископ Борис Гудзяк, ректор Українського Католицького Університету (УКУ) у Львові, який тепер перебуває у Парижі, сказав: "Трансформація України нагадала європейцям про їхні цінності". Він додав, що саме студенти УКУ у Львові перші вийшли на їхній Майдан до 29 листопада 2013 року та закликали молодь зробити те ж саме у Києві. Повища цитата підкреслює важливу роль, що відіграє молоде покоління у трансформації українського народу. Це передбачає, що трансформація правління України також буде здійснена молодими людьми.

Ще до Майдану, у 2013 році, ми розпочали програму "Молодь змінить Україну" (МЗУ).

Її місія – трансформація без революції структури політичної влади, економічної системи, соціальної політики та політики щодо навколишнього середовища. Як працює програма? Активні молоді люди у віці 20-35 років, з гарною освітою в одній зі згаданих сфер, зі знаннями англійської мови та зацікавлені у кращому майбутньому для України, формують групи від 5 до 7 осіб. У кожній групі є юрист, політолог, економіст, соціолог і еколог, чи культурний антрополог, або особи, які мають досвід або велике зацікавлення в цих напрямах. Сформовані групи вивчають досвід декількох європейських країн, які досягли найвищого рівня людського й економічного розвитку, і для яких характерні:

- повна політична свобода (прозорість і відкритість влади);

- певний рівень економічного добробуту для всього населення;

- соціальна справедливість, особливо у сферах освіти, охорони здоров'я, безробіття, пенсійного забезпечення;

- симбіотичне співжиття з біосферою (природою, навколишнім середовищем, а не її експлуатація, руйнування та забруднення).

Чітка ціль повище сказаного є визначити та вивчити складові елементи для майбутньої "архітектури суспільного ладу" України, яка відповідає чотирьом зазначеним вище характеристикам. Ці молоді люди продовжують працювати над трансформацією України у два різні способи: деякі з них формують групи та готуються до виборів 2015 року до міських та обласних рад. Вони будуть ідеологічною, програмовою і моральною більшістю. Інші створять групи відповідно до професійних критеріїв (фінанси, освіта, охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища) та приєднаються до органів виконавчої влади. В майбутньому може з'явитися нова політична партія широкого спектру (соціалістична, центристська та ліберальна).

Коли Україна стане трансформованою, життя та дії відповідно до нової парадигми поширяться до більшості населення, її громадського суспільства, освітньої, політичної та бізнес-сфери.

Коли світ перейде до нової парадигми, значно більша частина його населення буде спроможна користуватись своїми правами, як зазначено в ЗДПЛ 1948 року.

У підсумку – світ не є здоровий. Йому потрібна допомога, щоб вилікуватись, оживити цінності свободи, людської гідності, верховенства права, соціальної справедливості, радше чим зосередження лише на грошах. Перехід від ситуації, де хтось виграє, а хтось програє, до ситуації, де всі щось виграють, є необхідним завдяки зміні взаємовідносин, діючи через почуття обов'язку та у дусі співпраці.

Україна може допомогти у цьому процесі, тому що сама пройшла через дуже болючу трансформацію нації, її цінностей та поведінки, зазначених вище.

Пропонована Декларація Обов'язків Людини

1. Говори правду, будь чесним, дій згідно з моральними та етичними принципами.

2. Підтримуй своє здоров'я у якнайкращому стані, щоб не обтяжувати суспільство витратами на своє лікування.

3. Вчися, розвивай свої таланти, здібності, навики протягом усього життя, щоб бути корисним членом суспільства.

4. Стався до інших так, як би ти хотів, щоб ставились до тебе.

5. Будь вільною людиною, тобто будь сам суддею того, що є правда, а що ні, що є добре, а що зле. Водночас продовжуй випробовувати свій розум, щоб впевнитись, що він відповідає моральним та етичним принципам.

6. Прагни до гармонії між особистим, професійним та соціальним життям, будучи частиною громади.

7. У прагненні реалізації своїх прав не обмежуй прав інших членів суспільства.

8. Вирішуй якнайбільше проблем та питань на індивідуальному, сімейному, громадському рівнях, щоб полегшити тягар та зменшити витрати на управління.

9. Обов'язки людини до сім'ї:

- бережи культурну спадщину своїх предків;

- стався до батьків із любов'ю та повагою, за потреби допомагай їм;

- стався до братів та сестер як до кращих друзів.

10. Обов'язки батьків до дітей: 

- люби своїх дітей, виховуй в них етичні та моральні цінності;

- сприяй їхній освіті та розвитку їхніх талантів та особистостей, виховуй їх як вільних людей.

11. До суспільства:

- допомагай суспільству бути ефективним у наданні таких послуг, як початкова освіта, охорона здоров'я, соціальні послуги;

- сприяй добробуту усіх членів суспільства;

- зберігаючи свою ідентичність, будь свідомою частиною усієї світової спільноти.

12. До довкілля:

- економно та розумно використовуй всі ресурси, уникай забруднення біосфери:

- допомагай зберегти біологічне та зоологічне різноманіття.

13. До країни:

- будь законослухняним;

- допомагай своїй країні в межах власних можливостей підтримувати пріоритет загального блага: повної політичної свободи, адекватного рівня економічного добробуту для усього населення, соціальної справедливості, здорового довкілля.

14. До майбутніх поколінь:

- залиш навколишнє середовище у кращому стані, ніж отримав: із збільшеним культурним спадком, цінностями, щоб уможливити майбутні покоління бути більш ефективними у політичній, економічній, соціальній, культурній сферах суспільства.

15. До світу:

- будь толерантними та стався з повагою до всіх рас, етнічних груп, релігій, мов, звичаїв;

- вивчай різні мови та хоча б базові речі про інші цивілізації;

- сприяй розумінню різних культур, їхніх цінностей для мирної співпраці і чесної торгівлі.

Підготовили:

Богдан Гаврилишин,

Член Наглядової Ради САМН; почесний член Римського клубу; член

Ради Фундації Жан Моне; Президент Благодійного Фонду Богдана

Гаврилишина (Київ); Президент Фундації Відродження (Женева)

Асистент – Олександра Теличко, молодший науковець Світової академії мистецтва і науки