Угруповання, що утримуєв заручниках громадянку України АнхарКочнєву відклало виконання вироку донаступної середи. Сирійські бойовикиврешті підтвердили, що за її звільненнявимагають 50 мільйонів доларів. Передцим вони неодноразово заявляли, щопитання не в грошах. Пояснити, чому їмпотрібна саме така сумма, вони незмогли.

Також повстанці, які називаютьсебе підрозділом Вільної сирійськоїармії, наполягають, що понадтиждень українськасторона не виходила з ними на зв'язок.Свою вимогу зв'язатися з чиновникамиті оголосилив понеділок.

Вдалося з'ясуватибільше про підрозділ, що захопив Кочнєву.Причин сумніватися у тому, що її утримаютьсаме ці люди мало. Протягом двох місяцівніхто інший на зв'язок не виходив. Підчас Skype-розмови командир загону АбуДжандаль зв'язався із співробітникомООН, котрий працював під керівництвомспеціального посланника генсека ООНта Ліги Арабських держав у Сирії ЛахдараБрахімі. Той підтвердив, що понад місяцьтому розшукав Абу Джандаля й передавконтакти українській стороні. Такожотримав від сирійців відеозверненняКочнєвої ще до того, як воно булорозповсюджено в Інтернеті. Відтодіокрім телефонного дзвінка матері Анхарзв'язку із жінкою не було.

Як іповідомлялося раніше підрозділрозсташовано близько міста Хомс. Увідеопосланнях до "українського,російського та іранського народів"вони говорять від імені досі невідомого"Революційного націоналістичногофронту". Представники сирійськоїопозиційної коаліції, яку визнали США,Британія, Франція, Туреччина та державиПерської затоки, з одного боку непідтверджують, що знають підрозділ,який тримає у заручниках Кочнєву. Зіншого, як зазначають джерела, вони незаявлять про це формально, бо не хочутьвизнавати, що не котролюють територію.За останні місяці конфлікту, що розпочавсяу березні 2011-го й переріс в громадянськувійну, до Сирії прибуло чимало бойовиківз Афганістану, Лівії, Перської затоки,на яких ополченці з Вільної сирійськоїармії не мають впливу.

Досі виникалисумніви, чи саме сирійські бойовикиутримують Анхар. Деякі фахівці говорилипро кувейтський, саудівський, і навітьпакистанський акценти у вимові. Утім,професор-арабіст, який є носієм мови,стверджує, що швидше за все капітан АбуДжандаль є сирійцем – бедуїном ізрегіону Дейр-ез-Зор, що ближче доіракського кордону. Бедуїни звідтимають діалект подібний до іракськогота саудівського. Тоді як капітан ФарідАбу Хусей має сирійську вимову.

Кількістьвикрадень людей у Сирії зросла протягомостанніх місяців. Спершу у заручникибрали іранців. Нині серед полонених єй американці, ліванці, угорці, італійціі росіяни. Деяких тримають у полоні довосьми місяців.

Існує чимало версій,які саме угруповання займаютьсявикраденням людей. До боротьби приєдналисяі джихадисти, і просто найманці, якізаробляють на війні. Говорять навітьпро загони президента Ассада, які такимчином дискредитують революціонерів.Як пояснюють арабські джерела, вестиперемовини можна із кожною із цих груп,на кожну є свої важелі впливу. Упредставників Вільної сирійської арміїзазвичай політичні вимоги. З украйрелігійними джихадистами можна говоритипро "честь" і "благородство".Найважче спілкуватися із тими, хтопросто хоче грошей. Все ж перемовиниможна звести до реальних сум. Зрозуміло,що 50 мільйонів не заплатять, але можнасуттєво знизити викуп. Дехто із викрадачівназиває ці кошти компенсацією за втрати,інші купують на них зброю.

Різнідержави мають різну практику перемовин.Чи планує українська сторона операціюз визволення? – питають іноземніжурналісти. Деякі країни, як от Австріячи Франція, зазвичай платять викуп черезтретю сторону, хоча кошти насправдідержавні. Країни, які не мають компетентнихперемовників, наймають приватнихагентів. Чимало колишніх агентів ФБРдопомагають урядам за окрему плату. УСША викрадення американця переходитьу публічну площину, а про результатизвітує президент. В окремих випадкахуряди йдуть на такі кроки після активноїгромадської кампанії і публічноготиску, як це було, наприклад, із захопленнямв Іраку італійської журналістки ДжуліаниСгрени. Хай навіть та писала длянепопулярної комуністичної газети IlManifesto. Інколи до переговорного процесузалучають впливових громадськихдіячів.

Як у таких випадках дієУкраїна зрозуміти складно, тому що, нащастя, подібних ситуацій у нас небагато.Це не означає, що ми не повинні бути доних готовими.

Коли я попросила прокоментар у командира загону, за підписомякого розповсюджувалися погрози наадресу Анхар та й України, справа вжебула не у самій заручниці. Бойовикизакликали "атакувати російські,українські й іранські інтереси в Сиріїі не випускати живими з територіїдипломатів цих країн". В українськихмедіа тиражувалося повідомлення про"сирійців, які погрожують українцям".Власне я вже писала про те, як ситуаціяіз полоненою українською громадянкоювже на той час зробила заручницею усюкраїну.

Але в публічній площиніусі розмови зводилися до того, чи вважатиКочнєву українкою, якщо та довго жилав Москві, чи була вона російськоюшпигункою, адже працювала з російськимителеканалами, і, як сама зізналася увідеозверненні (яке могло бути записанепід тиском) "була перекладачем міжросійськими і сирійськими військовими."

СамАбу Джандаль під час розмов не звинувачуєКочнєву у шпигунстві. У провину їйставлять те, що вона знала сирійськихвійсьокових. "Злочинним", на думкубойовиків, є сам факт спілкування зпредставником Ассада і критика революції.Анхар називають "російсько-українськимклієнтом", але уточнюють, що "їйпощастило бути українкою."

Чомуне можна не рятувати Анхар? 

Читаючимедіа й соцмережі найбільше мене налякаликоментарі: "мені байдуже", "таяка вона українка", "хіба вонажурналістка", "байдуже до тоїгебістки", "до чого тут Україна",і навіть зауваження на кшталт "самавинна, що підтримувала Ассада" чи"Україні не варто втручатися".Дарма, що країна вже втягнута у цюісторію. Мене щиро дивує, як можна вголосзаявляти: "мені байдуже, якщо стратятьлюдину".

На відміну від "байдужих",говорити так собі не дозволили анісирійці, що живуть в Україні і непідтримують Ассада, ані українськіараби, які підтримували революції: "Кимби вона не виявилася, головне витягтидівчину. Потім будемо з'ясовувати."Жоден із арабських перекладачів не взявгрошей за переклад, бо "головне людинідопомогти."

Подібних коментарівне дозволяють собі й українські дипломати:"Чи був у неї російський паспорт, товже інша справа. Формально – вонагромадянка України, тому треба займатисяцим питанням."

Коли півроку томуя вперше прочитала блог Анхар Кочнєвої,то жахнулася від стилю написання, відсліпої підтримки Ассада, запереченьпро катування дітей, які були доведеними,і безапеляційної критики людей, якіпротистояли режиму. Але так думає чималопострадянських людей, що живуть наБлизькому сході. Людей, для яких ще досітриває Холодна війна, будь-яка владахороша, адже вона "гарант стабільності",а революції – проплачені Заходом. Тахіба за погляди вбивають?

У ніч, колизахопили Кочнєву, колега з ТСН (1+1), зяким Анхар також працювала як перекладач,попросив дізнатися, чи можуть щосьсказати про її долю сирійські активістиі повстанці, з якими я спілкуваласянапередодні.

Писати їм про людину,яка підтримувала ворожий для них режим,було непросто. Як запитувати про "однуукраїнку" тим, хто скаржиться, що"світові байдуже, що у Сирії загинуло37 тисяч"? Довелося говорити наступне:"Я розумію, що ми, українські журналісти,майже не згадуємо про тисячі сирійців,що гинуть щодня, але про них турбуєтесяхоча б ви та ще якісь іноземні журналісти.Від цієї жінки вже відхрестилися росіяни,тому окрім нас зайнятися цим немаєкому." Жоден із сирійців не відмовиву допомозі, як і не відмовляли арабськіприятелі, серед яких чимало опонентівАссада.

Цього тижня вийшов найголовнішийдокументальний фільм зроблений наукраїнському телебаченні протягомостанніх років "Сусідидяді Сірьожі". Стрічка журналістаТСН Стаса Ясинського та режисера ІванаСауткіна розповідає про те, як більшедесятка безвинно засуджених повністювідсиділи покарання за злочин маніякау місті Пологи. Можна сказати, що цефільм про безчинства міліції і те, якправоохоронні органи силою вибивалипокарання з підозрюваних, аби швидшезакрити справу. Сам Стасв інтерв'ю сказав дещо інакше:"Фільм про те, що в нас "моя хатаскраю" – найголовніше правило. Вміліцію забирають сусідів, які ні в чомуне винні, всі знають про їхню безвинність,але на їхній захист ніхто не каже й слова– кожен боїться втратити шматок власногокомфорту. По факту маємо суспільствобеззахисних".

Про хлопців, якизвинуватили у вбивставах замістьпологівського маніяка, казали різне"чи п'яничка, чи маму б'є." А врештібезневинні люди сиділи за гратами по 7років.

Ким би не виявилася АнхарКочнєва, якими б не були її погляди, алеє шанс, що людині не пощастило. Якщо їїстратять, то чимало українців думатимуть,що "божевільні араби вбивають людей",а сирійці, можливо, що Україна справдіпогрожує Сирії

У своєму інтерв'юСтас Ясинський також зазначив:"Генпрокуратура після наших наполегливихпрохань поновила розслідування. Справоюзаймалася інша слідча група. Цевисококласні спеціалісти, і вони закілька місяців зробили майже неможливе."

Ядуже хочу вірити, що десь і в цій сферіє висококласні спеціалісти. Хотілосявірити, що щодо визволення Анхар "робитьсявсе можливе", як і йдеться у офіційнихзаявах. Мені особисто здається, що вбудь-якій ситуації завжди можна робитибільше. Особливо, коли до оголошеноїстрати залишається 4 доби.

 

Наталя Гуменюк