Страйк 1989 року був ініційований «зверху». Головна прикмета страйку «зверху» - лозунг: «Тільки економічні вимоги і ніякої політики», а також Горбачовське (політичне): «Мы их сверху, вы их снизу». Пішов процес «перебудови»: кооперативи, трасти… А під цю псевдоекономіку «новомишленців» – дешеві кредити тим, хто був біля «корита» і ваучерна приватизація – тобто скупка у НАС  НАШОГО спільного майна за позичені в банках НАШІ гроші.

Борги треба повертати, але кредити були вкладені у валюту і нерухомість, тому перед поверненням радянські рублі необхідно було знецінити, щоб потім за 10 (десять) доларів купити 1 (один) мільйон дешевих рублів, щоб ними погасити доінфляційний мільйонорубльовий кредит. Для цього знову «зверху» поштовх шахтарів до страйку, але вже заступником Голови Ради міністрів СССР Л. Д. Рябєвим, який підказав шахтарям, що їхня праця повинна оцінюватися ВДВІЧІ вищою зарплатнею і тут же знову нав’язується знайомий лозунг: «Тільки економічні вимоги і ніякої політики» (хоча: «зарплата вдвічі» - це також є інструмент політики, тільки не нашої). Невдовзі після цього страйку ми всі стали рубльовими «мільйонерами», а ті, хто це задумав і нашими руками здійснив,– стали мільйонерами доларовими (!!). Так, за допомогою страйків «без політичних вимог» був здійсненийполітичний переворот від соціалізму до капіталізму.

І ось мені приходить електронною поштою повідомлення про те, що 7 лютого відбудеться «Регіональне засідання Всеукраїнського (??)страйкому  та Громадянського (??) Конституційного конгресу… На нараді буде продовжено обговорення питань, щодо ефективних шляхівпроведення оголошеного на кінець березня ц.р. Всеукраїнського антикримінального страйку».

Хто задумав і планує здійснити новий загальноукраїнський «антикримінальний» страйк? І, головне, З ЯКОЮ МЕТОЮ?

Так було завжди: «Революцію готують генії, здійснюють фанатики, а її плодами користуються покидьки».

Але ж генії є добрі й злі, тому перш за все необхідно під мікроскопом роздивитися – ХТО готує революцію. І ХТО готується скористатися її плодами. А фанатики – завжди СЛІПИЙ ІНСТРУМЕНТ. На те вони і фанатики – жорстко запрограмовані стереотипами і підігріті простими гаслами.

І в даному випадку страйкарі – це сліпий інструмент, конечна мета використання якого – повалення вульгарно-кримінального режиму. Але окультурений псевдоінтелігентний кримінал, ще більш небезпечний, виношує намір спричинити і очолити страйк, спрямувати його в рятівному для себе напрямку, щоб попередити вибух праведного народного гніву, (який може змести кримінал і вульгарний, і «окультурений»). І в підсумку «окультурений кримінал» – планує СКОРИСТАТИСЯ ПЛОДАМИ РЕВОЛЮЦІЇ.

Розглянемо під мікроскопом «Громадянський Конституційний конгрес», який пнеться здійснити цю нову політичну оборудку. Що ж там за«громадяни» в цьому «громадянському»  конгресі?

Головний ідеолог – Юрій Збітнєв. Як відомо, стержнем об’єднання є ідеологія: «Прежде, чем объединиться, и для того, чтобы объединиться, необходимо определенно и решительно размежеваться: размежеваться идейно, чтобы объединиться организационно» (В.І.Ленін).

Збітнєв Юрій Іванович (25 жовтня 1963, Сміла) — український політик, державний і громадський діяч. Конституціоналіст. Голова виконкому Громадянського Конституційного Конгресу, Голова Всеукраїнської політичної партії «НОВА СИЛА». Ідеологією партії єнаціональний солідаризм.

Я особисто, і переважна більшість моїх друзів, сповідуємо ідеї національного солідаризму і, здавалося б, маємо приєднатися до партії «НОВА СИЛА», але…

Збітнєв Юрій Іванович з 1991 року — у лавах Соціал-демократичної партії України, у травні 1992 року обраний головою СДПУ.  Звертаю вашу увагу: партія сповідує ідеологію національного солідаризму. Партія росте чисельно і за рахунок притоку свідомих людей, що загрожує появою серйозної опозиції свавільному «дерибану». І ось, у січні 1995 року, Юрій Збітнєв проводить об'єднання політичних партій – СДПУ(яку очолює), Партії прав людини (Василя Онопенка), Української партії справедливості (М. Гречка) в одну об'єднану Соціал-демократичну партію СДПУ (о). Лідером СДПУ(о) був вибраний міністр юстиції Василь Онопенко, першим заступником – Юрій Збітнєв, а заступником - адвокат Віктор Медведчук.

Ніхто мене не переконає, що це був акт політичного самогубства. Це, за логікою була політично-комерційна оборудка, типова для тих часів, коли до патріотичної громадської організації по команді влади вливалися чужі сили, які, створивши свою більшість, перебирали владу в організації і міняли її політичний курс. Ми це спостерігали в нашому «Товаристві української мови», коли раптом всі вчителі району по команді РайВНО «полюбили мову» і забажали стати членами нашого товариства, а потім відбивали аналогічну рейдерську атаку бютівців, які раптом забажали стати «просвітянами». В обох випадках ми відстояли свій статус, бо серед наших очільників не знайшлось колаборантів.

 У квітні 1996  Ю.З. облишив партійні посади, проте до 1999 року залишався членом СДПУ(о) і балотувався в народні депутати за її списком (1998, № 49 в списку).

На XIII з'їзді в жовтні 1998 року головою СДПУ(о) був вибраний Віктор Медведчук. (Зараз йому тимчасово відведена роль «ворога народу» - надто вже одіозний цей недавній «апологет» солідаризму)

На виборах до Верховної Ради України в 2002 році СДПУ(о) здобула 6,27% голосів. Парламентську фракцію об'єднаних соціал-демократів спочатку очолив Віктор Медведчук, а після його призначення керівником президентської адміністрації — Леонід Кравчук.

У кампанії 2004 року СДПУ(о) підтримувала Віктора Януковича.

(І це називається національний солідаризм??)

На парламентських виборах 2006 року СДПУ(о) не змогла перебороти 3% бар'єр. Партія брала участь у виборах у складі блоку «Не так!», що одержав усього 257 106 голосів (1,01 %).

26 квітня 2006 у зв'язку з поразкою СДПУ(о) на виборах Леонід Кравчук заявив про намір вийти з керівних органів партії.

Віктор Медведчук заявив про намір покинути пост голови СДПУ(о) ще 29 березня 2006 року Представники СДПУ(о) - спочатку Михайло Папієв, а згодом - і Нестор Шуфрич - увійшли до складу уряду Віктора Януковича.

На 1 січня 2005 року кількість членів партії становила 405 тис. чоловік. У 2007 році лідер СДПУ(о) Юрій Загородній заявляв, що в партії близько 20 тисяч реальних членів.

Перспективна партія національного солідаризму була використана (навіть не одноразово) і знищена.

Натомість.

У 1997-2002 роках  Юрій Збітнєв – Президент «R.T.V. Ченал Л.Т.Д.», що активно працює на ринку України в області поставок природного газу і електроенергії. Компанія постачає природний газ в 5 областей України, більше ніж на 30 промислових підприємств;  у 1997-2000 роках президент компанії «Єврогаз»;  1999 р. - створив компанію «Грамед» (фармацевтика - виробник інфузійних розчинів) - Президент компанії; у 2000 році очолив Всеукраїнську асоціацію виробників інфузійних розчинів(включає 14 підприємств.); у 2001-04 роках працював на керівних посадах в Київській міжнародній фондовій біржі. Захоплення: література, подорожі, більярд, кінний спорт.

Хто в Громадянському Конституційному конгресі поруч з ним?

Перший – Леонід Кравчук – Голова Конституційної асамблеї – неперевершений… who is? (здогадайтеся з одного разу – хто здогадався – з’їжте цукерку).

Другий – Петриченко Петро Миколайович - генеральний секретар Національної конфедерації профспілок України; 1998рік – кандидат в народні депутати України від СДПУ(о) по одномандатному округу №27 і одночасно під №77 за списком СДПУ(о); 2002 рік – кандидат у виборчому блоці політичних партій "За Єдину Україну!" (№: 210 у списку). бувшийпомічник Народного депутата В.Л.Сівковича.( від 11 березня 2010 Сівкович – Віце-прем'єр в уряді Миколи Азарова відповідальний за силовий блок.) Скажи, хто твій друг і я скажу, хто ти. Отут згадайте, як впевнені в безкарності діяли «силовики» (карателі) в Первомайську Миколаївської обл. при підрахунку голосів на останніх виборах до ВР.

((«Ліричний» відступ. Показовий для наших «слуг народу» політичний послужний список Сівковича: З 1983 — в органах КДБ. Член правл. ПРП(05.1999-2001);  з 01.2001 — 1-й заступник голови Партії «Вперед, Україно!»; член президії Політради Політ. партії «Трудова Україна»(04.-11.2005); член фракції «Єдина Україна» (05.-10.2002);  позафр. (10.2002-03.03);  член групи «Європейський вибір» (03.-11.2003);  член фракції «Регіони України» (11.2003-04.2004);  позафракційний (04.-07.2004);  уповноваж. пред. групи «Центр» (07.2004-02.05);  позафр. (02.-09.2005);  член фракції НДП і партії «Трудова Україна»(09.-10.2005);  позафракційний (10.-11.2005);  член фракції Партії регіонів «Регіони України» (з 12.2005);  Народний депутат України 5-го скликання з 04.2006 від Партії регіонів; Народний депутат України 6-го скликання з 11.2007 від Партії регіонів; Член Партії регіонів, заступник голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з 07.2006);  член фракції Партії регіонів (з 05.2006).

Третій – Костянтин Ільченко – темна (поки що) конячка, який чудесним способом з двома десятками членів своєї профспілки здійснив революцію на шахті з символічною назвою «Красний партізан». І чудесним же способом вчасно! і доречно! став Головою Всеукраїнського Страйкому.

То чи заслуговують ці люди довіри? Чи не хочуть вони вдруге використати благородну ідею національного солідаризму з тією ж метою, що і свого часу: «Землю – селянам» – стало колгоспною кріпаччиною; «Заводи – робітникам» - державним капіталізмом; «Мир народам» - громадянською війною?

Крім змісту лозунгів і обіцянок слід бачити – ХТО їх проголошує і що насправді має на меті.

Юрій Збітнєв підкреслив, що ще в 2007 році було створено Оргкомітет Конституційних Зборів, який на сьогодні об'єднує десятки організацій в різних…

 П’ять років!! А де ж той проект Конституції, за яку повинен піднятись народ? А у випадку спроби обману – негайно відкрутити голови шулерам і все ж її прийняти! Нашими руками вже завалили соціалізм, а що обіцяли і що маємо? Конечна мета має бути проясненою. І ГАРАНТОВАНОЮ!

ДОСИТЬ ОБІЦЯНОК.

Володимир СТЕПАНЕНКО