После моего поста про Юрия Луценко с его стороны поступило предложение сделать что-то вроде интервью.

Но я не журналист, интервью брать не умею и учиться не интересно. А вот собрать вопросы от обычных людей – задача гораздо увлекательнее. И Луценко дал согласие на такой формат.

Вопросы задавались в Фейсбуке. Я отобрал те, которые получили большее количество лайков. На жесткость постановки внимания не обращал, отсеял только повторы и пожелания здоровья и скорого освобождения. Итого вышло около сорока вопросов.

Вчера пришел рукописный ответ на 30 страницах мелким почерком. А сегодня я получил первую порцию текста в электронном виде.

Читайте.

***

Олександр Верголяс

пане Луценко! я розумію, що питання недоречне та не на часі. однак, чи плануєте Ви повернутись у політику після свого звільнення?

А я нікуди з політики і не відходив. Так, вже третій рік я знаходжуся за колючим дротом в якості політичного полоненого нинішньої правлячої мафії. Головна причина цієї розправи – помста за Майдан і спроба відновити страх в активної частини суспільства. Тому з першого дня перебування в тюрмі я роблю все можливе, щоб продемонструвати людям, що не всі бояться і не все продається. І ще – максимально стараюся генерувати оптимізм і віру в перемогу над злом.

Саме тому на судових процесах (хоча від справжнього суду там були хіба що мантії на виконання фарсу) я доводив не тільки свою юридичну невинуватість, але й постійно виголошував політичні заяви, зокрема «Тюрма – ціна непродажного перебування у владі і незмінності поглядів в опозиції», «Де є воля, там і лежить дорога», «Статус вільної людини, як і статус вільної нації, не задається режимом, його треба здобувати у постійній боротьбі за свою гідність».

Багато політиків і простих людей писали мені, що «підзаряджалися» від моїх промов.

Так що, пане Олександре, після звільнення я просто зміню вимушену дистанційну участь в політиці на повноцінну особисту роботу.

Що вважаю головним на сьогоднішньому політичному фронті? Цитую з інтерв'ю "Газеті по-українськи" від 15.02.13р.:

2013-й рік – це рік-посівна. Що буде закладено в політичний ґрунт України цього року, такі й будуть жнива на виборах президента 2015-го й пізніше. Українські демократичні сили мають чотири стратегічні завдання на 2013-й.

Мета номер один – добитися підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Це цивілізаційний вибір, що визначить долю України. Ні в якому разі не можна розглядати цей процес як особистий успіх чи поразку Януковича. Йому якраз євроінтеграція потрібна, як голому медаль. Повернення до європейського дому треба всій Україні, критично виснаженій і економічно, і духовно після 400-літнього блукання в ординській пустелі.

Завдання номер два – перемога на виборах київського міського голови. Лідерам опозиції треба домовитися і об'єднатися довкола потужного спільного кандидата. Також дуже важливо, щоб опозиційні партії підтримали відомих своєю громадянською діяльністю незалежних кандидатів до Київради. Столичний мер-демократ і міст між опозиційними партіями та громадянським суспільством – критично важлива умова майбутньої перемоги 2015 року. Якщо цього не буде зроблено, а ми вже бачимо парад амбіцій різних претендентів на столичний престол, теперішня опозиція втратить перспективу і відімре, як неандертальці, яких частково витіснили, частково з'їли більш договороздатні істоти.

Третє завдання – добитися технічного забезпечення персонального голосування в парламенті. Лише за цієї умови опозиція буде частиною політичної системи. Добре, що її лідери усвідомлюють це і відстоюють парламентаризм в Україні. Вони мусять стояти до перемоги. Відступ у цьому питанні – це крок до стійла або камери.

Четверте – почати процес розбудови широкого надпартійного демократичного руху. В умовах, коли парламентські опозиційні партії де-факто перетворилися на машини із просування свого лідера на посаду президента, інтелектуалам і громадським активістам середнього класу час виходити з інтернет-окопів і об'єднуватися. Історія вчить, що для авторитарної влади самодіяльність страшніша за найрадикальніше інакодумство. Ідеологічні засади руху чудово сформульовані у маніфесті 1 грудня. Тож пора переходити до конкретних організаційних кроків. Не під чергового лідера, не під вибори 2015 року, а задля відродження потужного ідеологічного національно-демократичного процесу в Україні.

Mari Sa 

Як Ви ставитесь до люстрації і які ще методи очищення влади бачите?

Антикорупційне очищення владних структур – найбільша проблема майбутньої влади. Жодний механічний принцип – по партійності, по віку, по національності тощо – вважаю неприйнятним. Безпартійний молодий українець Лесик Довгий – яскравий цьому доказ. Взагалі вважаю корисним пам'ятати, що складні проблеми ніколи не мають простих правильних рішень. Неправильні прості рішення – є, і ними користалися і користуються комуністи та фашисти. А правильні відповіді завжди складні. Свою спробу сформулювати Антикорупційний план я виклав у виступі в Апеляційному суді у листопаді 2012 року «Час відступу – минув. Досить песимізму!».

Ключовий елемент – очистка судів та правоохоронних органів, нині повністю залежних від Адміністрації Президента та Генпрокуратури. Я впевнений, що знайшов дієвий спосіб правової люстрації цього ЗАО через використання рішень Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), єдиного суду, чиї рішення є об'єктивними та визнаються українським суспільством. Згідно наших законів, рішення ЄСПЛ – джерело права і є обов'язковим до виконання в Україні. Відтак, я пропоную законодавчо встановити обов'язковість відсторонення від посад усіх слідчих, прокурорів і суддів, чиї рішення були визнані ЄСПЛ порушенням прав українських громадян. На сьогодні Україна програла близько тисячі таких справ. Це дає можливість очистити українські суди на 3-9 тисяч суддів (в залежності від одноосібного чи колегіального розгляду справи), ще більшої кількості прокурорів та слідчих. Тільки після визнання мого арешту незаконним треба зняти із займаних посад першого заступника Генпрокурора, 21 прокурор з особливо важливих справ ГПУ і 12 суддів Печерського районного та київського Апеляційного судів, які причетні до мого 1,5-річного незаконного ув'язнення. І тоді б Р.Кузьмін не продовжував керувати політичною опричниною щодо опонентів Януковича, а суддя Вовк не забирав би приватний будинок вчительки української мови, що приглянулася якимось багатим потворам.

Такий спосіб правової люстрації важливий ще й як профілактика на майбутнє. Він мінімізує телефонне право АП і ГПУ при будь-якому наступному Президентові чи Генпрокуророві.

Slava Buga 

Запитання до ЮВЛ: що зробите найперше, коли вийдете?

Перш за все, «набудуся» зі своїми рідними. Скажу дружині всі ті люблячі слова, які неможливо сказати під тюремними відеокамерами та мікрофонами. З'їжджу в Рівне, на могилу батьків. Похрещу доньку Юри Стеця – 1,5 роки чекає, вперся: ти і все. Обов'язково поїду у Львів і в Яремче – дуже скучив за львівськими вуличками та карпатським простором.

Потім прийдеться серйозно пролікуватися, щоб бути готовим до реальної боротьби.

артем малдер 

кого, Юрий Витальевич, считает наиболее подходящей кандидатурой на президентских выборах 2015?

Президент – це план, довіра людей, команда, харизма і сила волі. Зараз цей набір має лише Ю.Тимошенко. Важливо звернути увагу, що це вже не та Тимошенко, яку ми пам'ятаємо до тюрми. Я листуюся з Ю.Тимошенко і бачу, наскільки вона стала глибшою. Ніщо так не вчить, як поразки. Мені здається, Юля знає тепер головне – ніяких гнилих компромісів з олігархією, опора – середній клас та інтелектуали.

Чи буде у Юлії Тимошенко юридична можливість балотуватися? Побачимо.

Яценюк, Кличко, Тягнибок, Порошенко теж розглядаються як кандидати на найвищу посаду. Поки що кожен із них має лише частину необхідного набору лідера. Один рішучий, другий компетентний, третій досвідчений, четвертий харизматичний. У кожного – своя політична стратегія. Цей рік покаже, хто із них доведе свою ефективність в якості альтернативи мафії.

Андрей Мирошниченко

Когда Юра выйдет и станет еще более крутым политиком, как он будет парировать "зэк – сам зэк"? P.S. Здоровья ему и мужества. Мы ждем его на воле.

Ще на початку моєї політичної кар'єри, коли я був редактором «Граней», легендарна Тетяна Коробова вчила мене, що слово х...й нічим не гірше слова генерал, головне – до кого відноситься. Якщо при владі мафія, бути зеком – нормально для нормального опозиціонера. Та й компанія в'язнів Лук'янівської тюрми більш ніж почесна – Петлюра, Винниченко, Вишиваний-Габсбург, Вернадський, холодноярівські отамани, командири УПА, радянські дисиденти. Мене дуже підтримали листи з порадами, як політичному зеку вести себе в тюрмі, від Л.Лук'яненка, Є.Сверстюка, Є.Захарова, пізніше отримав книгу "Рисунки по памяти или воспоминания отсидента" від автора С.Глузмана. Рекомендую – там є уроки минулого і бачення майбутнього України.

Пишучи це, я не претендую на зарахування мене в ряди легендарних дисидентів-політв'язнів. І я не такий ідеальний, і випробування не ті. Та все ж їх приклад надає мені впевненості, що бути політичним зеком в тоталітарні часи – не соромно.

Женя Шумахер 

Що сталося по справі вбитого Курочкіна? (Російського мільйонера було застрелено на подвір'ї суду, а запросив його до України – Луценко. Задля з'ясування "якихось" деталей) 

Не я Курочкіна в Україну запрошував і не при моєму мініструванні його вбили. Якщо цікаво, то розповім: Макс Бешеный – одне з найганебніших явищ в житті української міліції перед Помаранчевою революцією. Особиста дружба, спільні п'янки та бізнес з нинішнім керівництвом силовиків дозволяла цьому відморозку займатися рекетом і привласненням дуже апетитних об'єктів. Всі сліди його безчинств (скинутих під гвинт яхти проституток, замордованих бізнесменів тощо) були вичищені. Знайшлися лише дивом вцілілі документи про вимагання грошей з чоловіка його чергової коханки. Чоловік мав погони, але на «стрілці» Макс відкусив йому шмат вуха і викликав спецназ, який пов'язав жертву. У 2005-му справу відновили, потерпілий дав покази. Справу забрала в своє провадження Генпрокуратура. Хтось обдурив Макса, що справа пішла на розслідування в Генпрокуратуру РФ. Він явився в Україну для бізнес-розбірок і був арештований. З тюрми він погрожував мені вбивством дітей і дружини. Такі ж погрози в той же час я отримав від харківського Гепи і кримського Мєлі. Тоді я вперше почав возити синів у школу на автомобілі. Але потім прийшла моя відставка. А згодом Макса убили прямо на порозі суду. Цю справу безрезультатно розслідувала все та ж ГПУ. Позаяк після розстрілу Курочкіна пройшли ще розстріли керівників захоплених ним бізнесів. Я думаю, що це вбивство було луною бізнес-методів допомаранчевої епохи.

Yuriy Chevordov 

О чем жалеет Луценко как человек, как министр? Что он лично делал не так и что мог бы делать, но не сделал?

Що було в МВС «не так».

а) З перших днів я був неправильно націлений виключно на покарання тих, хто грабував країну. Виявлені вже в перші місяці мільярдні розкрадання підкріплювали мене в досяжності гасла «бандитам – тюрми».

Але всі ці справи по закону переходили в ГПУ, там все і завмирало. Я вирішив, що єдиним шляхом примусити прокурорську систему працювати буде публічність. Я вважав їх просто неповороткими. Насправді вони чинили активний спротив, тупо хоронили справи, не забуваючи взяти відступне. Телевізійна активність нічого, крім непотрібної політичної агресії, не дала. Мене стало «забагато» в ефірі. Суспільство вважало, що вся влада – у помаранчевих, розбирайтеся між собою.

Треба було тут же внести зміни до законодавства, добитися права самостійно вести справи щодо посадових злочинів, або йти у відставку. Але на той час у мене ще не було загальної картини ефективної реформи МВС-ГПУ.

б) Розуміння важливості не кадрових, а структурних змін у МВС, перехід від каральної системи до правоохоронного відомства прийшов вже в другому заході на посаду. Але було вже пізно. Те, що теоретично могло пройти в революційному 2005-му, вже автоматично відхилялося і своїми, і чужими в парламенті 2008-2009 рр.

в) У 2005-му я вірив, що система МВС – ефективна, досить лише змінити корумповані кучмістські кадри і призначити грамотних спеціалістів, поставити правильні завдання, скасувати грошові збори нагору – і справа піде. Життя виявилося складнішим. Попри те, що всі нові керівники областей були призначені без жодних хабарів чи фінансових зобов'язань, система поступово відтворювалася. Контролювати 220 тисяч офіцерів, 900 начальників райвідділів і 200 керівників структурних підрозділів ні особисто, ні через призначених представників міністра в областях не вдавалося. Щоденно я реагував на сигнали ЗМІ, крик в інтернеті, але без об'єктивних судів, які б виявляли фабрикантів справ, цей механізм ручного надзору не був ефективним.

г) Я довго вважав, що кожен із помаранчевих міністрів працює на спільний результат, замовлений Майданом. Вже в 2006-му році стало ясно, що ключ до змін – в судах. Але формально це була зона відповідальності Секретаріату Президента, Верховного суду, Міністерства юстиції. Я цим не займався, чекав судової реформи від інших. Дарма. Не розбивши кругову поруку судів-ГПУ-МВС, неможливо мати правоохоронну, а не каральну систему.

гарик корогодский 

абсолютно не нравился он на воле и нравится, как он красиво сидит. не то, что сидит, а как. по-мужски сидит. это скорее не вопрос – пожелание – скорее на волю и продолжить эту линию жизни, а не предпосадочную.

«Не було, не буде, і тепер немає людини, гідної тільки осуду чи тільки похвали». Будда

Roman Pahulych 

Як ставляться до Вас, Ваших дій та висловлювань інші ув'язнені та персонал колонії? Вже знайшли людину, з якою Вам цікаво поспілкуватись?

Менська колонія – єдина в системі, де на виборах більшість голосів отримала опозиція.

Засуджені – різні. Контактів із ними дуже мало, але в основному – позитивні. Якось привели мене до місцевого перукаря, що відбуває досить великий строк. Перед тим, як віддатися під його ножиці, питаю: «Ти, часом, не голосував за ПР?». «Побійтеся Бога, я ж нормальна людина».

З персоналом буває по різному. В основному все добре, але є й такі, що випробовують на міцність хребта чи стараються поцупити й так невеликі права. Тоді починаються "бойові дії". Сам я війну не оголошую, але якщо отримую виклик, то воювати вмію і люблю:).

Олексій Сільченко 

Якщо Вам випаде знову повернутись у це міністерство, що Ви зробите у першу чергу?

Даниил Радонежский 

Юрий Витальевич, теперь, когда по Вам лично прокатилась «правоохранительная машина»– готовы ли Вы, в случае возврата к власти, к ее ПОЛНОМУ ДЕМОНТАЖУ, несмотря ни на что?

Я не планую знову очолювати МВС. Я й тоді, у 2005-му, 2007-му йшов на посаду не в прагненні кар'єри (бо МВС і політкар'єра – несумісні речі в будь-якій пострадянській країні, навіть у Грузії), а з відчуття обов'язку. Про це найкраще у Кена Кізі («Пролітаючи над зозулиним гніздом»): «Я хоча би спробував» . Все ж часто згадую ті свої 2+2 роки в лабіринтах системи, аналізую помилки та досягнення, людей і щурів.

Якщо в країні знову виникне замовлення на демонтаж ЗАО ГПУ-СБУ-МВС, то реформатору піти на цю посаду можна тільки маючи Президента-однодумця зі стабільною більшістю у ВР. Першим кроком такого міністра має бути законопроект про ліквідацію МВС. У сьогоднішньому вигляді і зацементованих баблом з 2010 року внутрішніх негласних правилах роботи це – загроза для громадян за їхні ж гроші. Реформи там вже не спрацюють, тільки напалм.

Другий крок – пакет нових нормативних актів з ідеологією МВС як сервісної служби, а не карально-рекетирської опричнини.

Набір нових працівників – з випробувальним терміном в 3 роки через рекомендацію трьох профі (яких лишилося 5-10%, їх всі знають). Умова для новоприйнятих: декларація про доходи, погодження на право провокації хабаря щодо них; але – безпроцентний кредит на житло, висока пенсія та безкоштовне медобслуговування.

Nota bene! Зробити це без голосування за нові закони в парламенті, без одночасної реформи судів та прокуратури – неможливо.

Українець Злий

Чому За час роботи міністром МВС не були зняті судимості з учасників «Революція на граніті». Чому їм було відмовлено навіть в лікуванні, хоча МВС має найкращий госпіталь в Криму, саме з лікування хворих на сухоти? (звертались саме до Вас). Чому підставив Лєбєдєва, який сидить і надовго...? Можливо, що та біда, яка трапилась з Луценком, це віддзеркалення тої біди, від якої Луценко відвернувся?

По-перше, «революція на граніті» була в 1990-му році і ніхто з її учасників не був засуджений. Ви, напевне, маєте на увазі учасників «України без Кучми» 2000-го року. 19 з них були засуджені. Слідство вела СБУ, вона й мала би в 2005-му році зняти явно політичні судимості. Підстави для цього були, я особисто бачив рапорт начальника слідства СБУ, який відмовився від цієї «справи» через її політичну складову. Я зробив те, що міг: а) ще в 2003-му році витягнув із туберкульозної зони тяжко хворих унсовців: б) декілька хлопців лікувалися за мої кошти в санаторії МВС на Львівщині; в) я переконав В.Ющенка в необхідності політичної реабілітації учасників УБК шляхом нагородження їх державною відзнакою «За мужність».

Про пана Лєбєдєва я, на жаль, нічого не знаю.

Виталий Верес 

Сколько стоит/стоила должность начальника райГАИ, облГАИ?

Иван Оберемко 

не знаю, как завуалировать вопрос, может, кто поможет, а может кто уже задал – тогда я присоединюсь: меня про чемоданы волнует, ну в смысле, носили чемодан денег главе МВД до Луценко, носили и самому Луценко, вот на волне реформаторства нельзя было от чемоданов отказаться? а то как-то неловко защищать позитив от Луценко, зная про негатив, так может есть причина уважительная или еще что – понаивничаю я.

Я ввів порядок призначення, за яким міністр внутрішніх справ призначав своїх заступників, начальників департаментів і служб і начальників облуправлінь. Решта посад призначалася цими особами без ідіотської практики «співбесід» 135 заступників начальників облУВС, 900 начальників райвідділів, тисяч їх заступників (в тому числі по ДАІ) тощо. Я розглядав кадрову роботу як підбір команди 7 замів та 27 начальників облуправлінь, яким можна довіряти з точки зору фаховості та порядності. Свої команди на місцях вони мали комплектувати самостійно, але відповідати за свою дільницю на всі 100%.

Не всі керівники справлялися, але впевнено можу сказати: жодна посада, жодне звання і жодна кримінальна справа не була оплачена міністру МВС Юрію Луценку.

Я – не наївне дитя, відчував, що гроші в МВС ходили. Але я особисто і моя найближча команда цим не займалася. По-перше, я не уявляю, як можна вимагати ефективних результатів по службі з того підлеглого, хто щомісячно возить «данину». А, по-друге, це було принципово для мене як людини і політика. Тому я і був такий «наглючий» щодо опонентів, бо знав, що на мені немає криміналу. Півроку найбільша за 2000-ті роки бригада з 17-ти «важняків» Генпрокуратури шукала злочини Луценка. І те, що мене засадили за ґрати за «незаконне святкування Дня міліції» (при ніким не скасованому Указі Президента про його щорічне святкування) і за нібито незаконне оформлення водія на ту ж посаду, яку обіймали всі водії всіх міністрів внутрішніх справ, – найкращий доказ моїх слів.

Про ДАІ можна говорити багато. Скажу лише дві речі.

1) Я прийняв систему, за якої протягом одного року на дорогах вбивали 7,5 тисяч людей! Фокусування відповідальності не на грошових зборах, а на безпеці руху призвело до скорочення цієї катастрофічної цифри за 2 роки майже вдвічі. Якби більше нічого я не зробив в МВС, то ці врятовані тисячі життів за 2008-2099 роки – достатні, щоб виправдати два роки, віддані міліції.

2) Єдиний спосіб навести порядок в ДАІ – тотальна комп'ютеризація нарядів, створення баз даних, відео фіксація дорожнього руху і відмова від платних послуг за реєстрацію та екзамени, які треба віддати місцевому самоврядуванню. Я цим постійно займався. І це було першим, що скасував Могильов після моєї відставки.

Андрей Викторович 

О чем и главное почему молчит господин Луценко? (материалы 90-х, убийство Кравченко, Кирпы, Курочкина, и т.д.)...

МВС не було допущено до слідства по згаданих Вами подіям. А версій вистачає і без мене. Тим більше, що мені і без цього вистачає фактажу, щоб постійно говорити: сьогодні при владі в Україні – мафія, яка використовує всі державні по формі інституції, щоб грабувати країну і розправлятися із незгодними. Ще на першому суді я оприлюднив дані про те, ким є права (на той час) бізнесова рука Президента Юра Єнакієвський, і сказав: якщо в країні не працюють закони, то правлять злодії в законі. Єнакієвський зійшов зі світла софітів, але це правило – в силі.

Денис Казанский 

Все не читал, так что, может, повторюсь. Почему, Луценко, имея на руках столько информации про криминальную деятельность «донецких», не публиковал ее, не выступал публично, не посадил ни одного захудалого авторитета, а теперь периодически угрожает оглаской из-за решетки?

Звинувачувати мене в тому, що я мовчав про «донецьких», м'яко кажучи, неправильно. Як не правда і те, що тодішнє МВС не саджало авторитетів. Я добре пам'ятаю ефект, коли карний розшук підняв десятки скелетованих трупів із донецької штольні, а потім продемонстрував виявлені склади зброї від пістолетів до гранатометів банди Немсадзе. Більшість учасників цієї ОЗУ була арештована, так само як і в Криму, Одесі, Києві. Повторюватися не буду – більшість інформації була в інтернеті. Скажу лише, що з 2006-го по 2009-й рік в Україні була ліквідована влада «злодіїв у законі». Не дивно, що кількість вбивств з 2005 по 2009 рік скорочувалася. До речі, перший результат виборів 2010-го року теж був демонстративний: Гіві Немсадзе було реабілітовано! А працівники і ветерани донецького карного розшуку стали ходити із гранатою в кишені.

P.S. Жодних погроз «огласки» з-за ґрат я не роблю. Питають – відповідаю.