21 квітня 1974 р. у Києві помер 73-річний засновник української фантастики Володимир Владко, наш Жуль Верн.

8 січня 1901 р. у Петербурзі народився Володимир Миколайович Єре́мченко. Володя мріяв стати інженером та винахідником, тому початкову освіту здобув у реальному училищі. Коли родина (у нього були молодші сестра та два брати) лишилася без батька, Влодко почав допомагати родині. Він учився в Інституті народної освіти, одночасно заробляючи на хліб роботою в газетах і журналах. У цей час казус подарував йому псевдонім. Підпис статті «Владимир Еремченко» був зіпсований верстатом: від імені лишилося «Влад», від прізвища - «ко». Так письменник-початківець отримав від долі псевдо.

Майбутній письменник здобув глибокі та всебічні знання: вільно володів англійською, латиною, німецькою та французькою, спілкувався російською, але не забував рідної; знав про найновітніші відкриття в галузі науки, техніки. Як письменник-фантаст дебютував повістю «Ідуть роботарі», відзначеною 1929 року премією на всеукраїнському конкурсі. Нарешті одна за одною вийшли книги: «Чудесний генератор», «Аргонавти Всесвіту», «12 оповідань», «Нащадки скіфів», «Аероторпеди повертають назад». Письменник разом із поетесою та журналісткою Мариною Федорівною Владко створив родину.

Прагнучи дати відсіч антилюдській теорії гітлеризму, Владко звернувся до сивої давнини українців.

У 1936 р. було знищено увесь наклад антифашистського фантастичного роману Владка «Аероторпеди повертають на захід», бо саме в цей час уряд СРСР готувався підписати договір із Німеччиною про ненапад.

На початку війни 1941 р. він виступив проти режиму диктатури, засудив філософію жорстокості, зневаги до людей у романі «Сивий капітан». Твір про винахідника диво-машини «Люцифер», про боротьбу мешканців Іберії з каудильйо Фернандесом було видано в Одесі, де він загубився.

Під час Другої світової війни Владко був політичним коментатором на українській радіостанції ім. Т. Г. Шевченка в Саратові; згодом - спеціальним кореспондентом Радінформбюро, власним кореспондентом газети «Правда», керуючим Головреперткомом України, завідувачем українського відділення «Литературной газеты».

Упродовж майже двох десятиліть ( до 1950 р.) Володимир Владко вів численні авторські науково-популярні радіопередачі для дітей, найпопулярніший із них цикл «Бесіди професора Глобуса».

Лише в 1956 р. повернувся В. Владко до свого улюбленого жанру, написав повісті «Позичений час», «Фіолетова загибель», збірку «Чарівні оповідання».

«Буквар космонавтики» - роман «Аргонавти Всесвіту» шість разів видавався в Японії, з творами письменника знайомі читачі багатьох європейських країн.