Цей пост про те, як дівчинка з України волонтерила в Естонії за програмою EVS (european voluntary service). Про те, як знайти шлях свого розвитку, як наважитись на відчайдушний крок, як не просто вийти з зони комфорту, а виструбнути з неї без парашуту з криком "Im aliiiive!!!".

Про Естонію в плані культури, countrycide lifestyle, їжі, "тормознутості". Про електронне все, не тільки уряд, про розмови про якість баклажанів з мером твого міста в супермаркеті. Про можливості, які пропонує молоді програма Erasmus+. Про митниці й кордони, хайвеї та автостоп. Про принципи роботи волонтерів та з волонтерами. Про спонтанні рішення, що інколи змінюють життя.

Отож.

Мене звати Аліна, мені 24 роки і я щаслива безробітня. Погано звучить. Далі буде гірше.

У червні 2014 я закінчила магістерку Києво-Могилянської академії за спеціальністю "соціальна робота", написавши диплом про фандрейзингову діяльність соціальних служб міста Кривий Ріг, попрощалась з Ресурсним центром ГУРТ, в якому волонтерила як суспільний репортер протягом року, сказала пака-пака роботі на посаді прес-секретара ВМГО Молодь Демократичного Альянсу, відправила речі до батьків в Кривий Ріг і приготувалась до того, що от-от має трапитись диво.

Диво трапилось от як. Ще в квітні я вирішила їхати на ЄВС і була затверджена в одному з молодіжних центрів Естонії. Ситуація в країні була не стабільна, я виходець з пролетарів Криворіжжя, де ситуація ще більш акробатична, тож я вирішила відмовитись, адже не знала як життя повернеться далі. Всьо так всьо. До побачення гуси, вони знайшли іншу. Серпень того ж року.

Я була у Львові й у мене задзвонив телефон. Там був не слон, а точно людина і сказала вона мені, що резюме, відправлене мною 2 тижні тому на декілька проектів в Європі, комусь-таки сподобалось і Естонська організація чекає на мене в гості. І знаєте що? Це був той самий молодіжний центр і той самий проект. Меджік та й годі. На роздуми мені дали 10 хвилин тож чергове поворотне рішення в моєму житті було прийняте більш ніж спонтанно.

Висновок перший: якщо можливість (навіть дивна) втрапляє вам у руки - краще скажіть "так", а потім думайте що з цим робити. Краще спробувати, ніж провтикати.

Не буду вдаватись в подробиці як довго я тупашила з документами і як я отримала візу за годину до відправлення мого автобусу в Таллінн - Аліна з торбами напханими всіма можливими зимовими речами та зі схрещеними пальцями танцювала з бубном під посольством.

Сіла. Їду. Розумію, що я навіть не знаю що я там маю робити. Дітей я не люблю, а підлітків боюсь як прокази. Ідеальний юзворкер, ага. Ну, автобус їде 22 години, так що я вирішила присвятити їх складанню планів. Отож. Ось список активностей, які я вирішила втілити за рік:

Гуртки: Суспільне репортерство, соціальний театр з елементами життя комюніті, кіно гурток: дивитись кіно, розглядати елементи, знімати самим. Girls club. Project management. Інфографіка, онлайн-навчання, можливості для молоді. Курс прикладно-теоретичного сучасного мистецтва. Основи психології та боротьби зі стресом.

Воркшопи: Етноінструменти. Хенд мейд.

Різне: Походи. Вело подорож. Фотоквест. Виставка хендмейду. Тематичні вечірки

Норм, ага? Ту бі онест віз ю, зробила в результаті я відсотків 20, але то таке бо:

Висновок другий: не думай, що в тебе нічого не вийде, якщо ти в цьому чомусь не шариш. Якщо сильно хочеш - почнеш шарити, почитаєш розумних книжок і подістаєш людей. Головне - фонтануй свої ідеї і не бійся їх.

Я насмілюсь зробити невеличкий ліричний відступ і розказати трохи про Естонію загалом. Естонія - демократична парламентська республіка з найвищим ВВП на душу серед країн СНГ. Проживає всього 1,29 міліони осіб. Більшість населення проживає у великих містах як то Таллін, Тарту, Пярну, Нарва, але вони дуже цінують countryside lifestyle - багато естонців після того, як з'являються діти, переїжджають в приватні будинки посеред лісу, де щасливо живуть вдалі від цивілізації та інших естонців. Вони цінують приватність і особистий простір мало не більш за все.

Естонці дуже бояться здатися нав'язливими чи агресивними, тому для нашого менталітету часом здається, що вони взагалі позбавлені емоцій. Але це не так. Варто вам зробити перший-другий (в деяких важких випадках і третій) крок, відкритися й дати зрозуміти, що ви не така вже й страшна людина - ви завоюєте їхню довіру, а якщо пощастить - здобудете собі вірного друга. Дуже дивно ставляться до компліментів - вони їх частіше за все не сприймають і мало не вибачаються за об'єкт вашого захоплення. В них дуже характерний гумор (схожий на британський, саркастичний) і у відповідь на ваш найсмішніший жарт від Сергія Сивохи ви отримаєте скоріше усмішку, а не сміх. Погодьтесь, коли все це разом навалюється на підготовленого тебе, то може й правда здатися, що естонці трохи, ну як в нас зазвичай жартують, "повільні". Це більш ніж не правда. Це просто стереотип.

Естонці обожнюють лазню і для них абсолютно нормально мати її в кожному приватному будинку. Це єдине місце, де вони звільняються не лише від одягу, а й від відстороненості й деякої замкненості. Лише там естонці розкажуть вам все на світі, поділяться найсокровеннішим, хто з ким, чому і куди.

Естонці не релігійні. Вони є другими в світі по відсотку атеїстів в країні. Для них "місце духовної сили" - не церква, а ліс. Він займає більше 50% території країни, про нього жителі країни дбають і в який ходять на самоті подумати. Естонці не балакучі, але їх слова значущі. Вони не говорять "Я люблю тебе" в принципі. Навіть батькам. Вони доказують це щодня своїми вчинками.

Для естонців багато значить спів. У 1987-1991 роках вони вибороли свою незалежність під час "Співочої революції" - серії мирних акцій за відновлення державного суверенітету. Тому спів для естонця має символічне значення.

Естонською мовою у всьому світі володіє близько мільйона людей. Вона входить в одну групу з фінською та угорською мовами і навіть самі естонці вважають свою мову надзвичайно важкою для вивчення. Для прикладу й залякування вам пару слів: назва моєї професії (молодіжна робота) - noorsootöö, нічна робота - töööö (!!!!), і моє улюблене, сад біля ріки - jõeäärne õueaiamaa. No comments.

Якщо ви не знали, естонці вигадали Скайп. А ще мобільне паркування, систему електронних виборів, електронний банкінг, онлайн-архіви документів, електронні квитки та все що тільки придумаєте, що починається зі слова "електронний". В Естонії ви можете проголосвати за президента через мобільний телефон та зареєструвати власний бізнес за 15 хвилин через той самий телефон.

Мобільний зв'язок вважається такою ж необхідністю, як повітря чи вода. Сидіти в Фейсбуці знаходячись посеред лісу - нормальна справа, ми жартували, що дерева там роздають вайфай. Не здивуюсь, якщо за пару років так і буде =) А ще майже усюди у великих містах (парки, вулиці, магазини) є безкоштовний швидкісний інтернет. Отак.

Висновок третій: ніколи не вірте стереотипам. Вони ніщо інше, ніж зовнішня оболонка, вірячи в правдивість якої ви виглядатимете ніким іншим, як дурником. Краще приїхати в країну й побачити все на власні очі.

По приїзду, звісно, вражло все. Вражало як можна жити в маленькому містечку і бути так радим цьому (місто, в якому я волонтерила, - Кохіла - налічує 2500 мешканців. І так, це вважається містом). Після багатомільйонного Києва зі всіма його можливостями і нутрощами соціалізуватися було нелегко. В містечку, як виявилось, є все необхідне для життя. Супермаркети, аптеки, лікарня, два дитсадка, гімназія, велитееенський спорт комплекс, мистецька школа, молодіжний центр, два скейт парки, авто та жд вокзали, ресторан та дві кав'ярні. Непогано, правда? Нам би в кожному селі таке. Ще й чудове сполучення з Таллінном на суперкомфортабельних "морквах" (так місцеві називають поїзди за їх колір та форму) з безкоштовним швидкісним інтернетом і можливістю перевозити велосипеди та інвалідні візки.

В містечку виявилась дуже сильна громада, яка славиться талановитими людьми, що вони охоче демонструють. Також громада досить "різношерстна" й інтернаціональна: у містечку проживає багато ромів, яких максимально намагаються залучити до життя громади.

Перший місяць я дуже старалась. Я намагалась стати частиною цього маленького світу. Мені пощастило зі співробітниками, які затягли мене в місцевий хір та запропонували займатись з дітьми в гуртку кераміки. Також, окрім основної роботи в двох молодіжних центрах, допомоги в організації івентів від муніципалітету, гуртків й іншого, я вирішила допомогати займатись арт-терапією з людьми з розумовою відсталістю. Паралельно вивчала естонську та практикувала свою англійську, яка на той час викликала все ж сумніви. Чесно, часу не вистачало катастрофічно. Я не висипалась і не розуміла навіщо я намагаюсь робити все, окрім відпочинку. Але знаєте що. Мені все повернулось. Ці мої старання допомогли влитись в "тусівку" й заслужити довіру. Естонці, особливо з кантрісайду, не дуже відкрити й довірливі. Своєю наполегливістю й готовністю допомогти, з посмішкою на обличчі, я вже за декілька місяців стала частиною цієї дивовижної громади і мене почали запрошувати на сімейні вечірки та довіряли свої таємниці.

Висновок четвертий та п'ятий: навіть в маленьких громадах життя може бурлити, якщо люди над цим плідно працюють і якщо їх турбує власний добробут так само, як і добробуд міста/села. І якщо ви хочете заслужити довіру, не достатньо знати, що ти хороша людина. Інколи треба це багато й старанно доводити.

Моє волонтерство було частиною програми Erasmus+. Чому це важливо? Бо це велика мережа різноманітних проектів, в якій щороку бере участь купа людей, тому самотнім ви почуватись не будете ніколи.

Після повернення, розповідаючи молоді про волонтерство і можливості для розвитку я найчастіше зтикалася з питанням "А де ж ці можливості знайти?" (окрім улюбленого "тобі_шо_нічим_більше_зайнятись"=)). Далі я відповім на обидва і навіть більше.

Отож. Erasmus+ це програма, спрямована на розвиток освіти, навчання, молодіжної робот та спорту. Erasmus+ поєднала в собі попередні програми вищої освіти (Erasmus Mundus, Tempus, Alfa, Edulink), європейську програму навчання протягом життя (Grundtvig, Erasmus, Leonardo, Comenius) та програму Молодь у дії (англ.Youth in Action). Також додалась частина присвячена спорту. Вона, програма, включає три основних напрямки: навчальна мобільність, проекти співпраці та підтримка реформ. В кожному з них є безліч можливостей, але я зупинюсь на першому з них - навчальній мобільності.

Ключовий напрямок КА1 відповідає за підтримку мобільності в формальній та не формальній освіті для молоді для підтримки довгострокових результатів як для учасників, так і для включених організацій. Включає в себе молодіжні обміни, мобільне навчання молодіжних працівників (тренінги, семінари, проекти " робочої тіні" та ін.) і, власне, Європейську волонтерську службу, в простонародді EVS.

Волонтерські проекти по цій програмі бувають двох видів - короткострокове (2-8 тижнів) та довгострокове (від 2 місяців до року). Ви можете поїхати в будь-яку країну Європи й обрати проект з широкого спектру тем: від захисту навколишнього середовища до написання проектів. Я, наприклад, обрала довгостроковий проект в Естонському муніципалітеті (Kohila vallavalitsus), де в мої обов'язки по факту входила молодіжна робота в двух відкритих молодіжних центрах, участь у проектах муніципалітету та власні ініціативи. Окрім цього за рік було безліч невеличких і величких проектів, кількість яких важко і порахувати, але всі вони були направлені на мою інтеграцію в місцеву громаду з максимальною вигодою для мене та міста.

За умовами програми, вам покриваються (увага, список неймовірний і може шокувати не підготовленого читача): послуги відправляючої організації (підготовка документів, пошук проекту тощо), повне страхування здоров'я й життя на весь час проекту + 2 місяці після (включно з купівлею окулярів та іншими ніштяками), візові витрати, витрати на дорогу на проект і назад (мені повернули навіть за подорожі для отримання візи), проживання на проекті, мовні курси в приймаючій країні, послуги координуючої організації, в залежності від країни варіюється сума на харчування та кишенькові кошти (в моєму випадку 235 євро на місяць), на деяких проектах включено кошти на організацію власної ініціативи (я випросила 150 євро на організацію прощальної вечірки в молодіжному центрі). Круто, ага?

Обрати проект можна зв'язавшись з відправляючими організаціями в Україні, де вам допоможть підібрати проект і відправлять вас на EVS чи знайшовши організацію чи проект у вибраній країні самостійно на спеціальних ресурсах - цей шлях складніший, але часто вартий того. Далі починається процес підготовки вас до відправлення, віза, пакування речей, казання пака-пака родичам і неймовірна подорож, що може змінити ваше життя.

Більше інформації про програму Erasmus+ та можливості можете знайти на порталі.

Замітка. Як виявилось згодом, організація, що координувала моє перебування в Естонії, має багаторічний досвід втілення подібних проектів. І це стало видно одразу. Вони називаються ESTYES і вони справді знають як працювати з волонтерами. Це не лише висновок з безлічі інтеграційних заходів для новоприбулих, лекцій і семінарів з волонтерських принципів та етики, залучення до всіх можливих проектів у різних куточках Естонії, це постійна і чітка координація, робота по відділах, де кожен знає шматок своєї відповідальності. Звітування також завжди чітко визначене й розграфоване, навіть найзагубленіші могли попунктно вчасно подати всі необхідні документи. Я не надто переймалась тим, хто мене координуватиме, тому скажу, що мені дуже пощастило. Але з досвіду друзів скажу, що були неприємні ситуації з їхніми організаціями. Тому думайте і читайте куди ви їдете

Висновок шість: перед відправленням не полінуйтесь почитати про програму, принципи, вигоди та відповідальності. А ще ознайомитись з діяльністю координуючої та приймаючої організацій. Це вбереже вас від непорозумінь та розчарувань. Не бійтесь запитувати в координаторів про будь-які штуки, що вас цікавлять. Підготований значить озброєний.

Час в іншій країні відрізняється від часу на Батьківщині. Він або тягнеться як підступний і дуже лінивий равлик, або мчить як скажений. За рік, проведений за кордоном, трапитись може занадто багато. В моєму випадку - організовано сотні воркшопів та арт-терапевтичних зайнять, розмальовано всі стіни молодіжного центру, пробалакано про все на світі з моїми дітьми, проведено десятки тренінгів та інформаційних семінарів для молоді.

Навчено робити неймовірну кераміку, тканні килимки, пап'є маше, küpsisekook (торт з печива).

Написано, проведено, відтреновано та відзвітовано за власний міжнародний молодіжний обмін "Im no beauty queen, Im just beautiful me" для моїх дівчаток з Кохіла та ще 24 дівчат з Німеччини та Естонії. Відпрацьовано лідером та тренером на молодіжних кемпах та тренінгах.

Трохи вивчено естонську та іспанську (ma räägin natuke y hablo un poco), англійською я часто думаю і сню, заведено друзів в кожній країні Європи - від Португалії до Азербайджану, проподорожовано і проавтостоплено Естонією, Латвією, Литвою, Фінляндією, Швецією, Норвегією, Голандією, Бельгією, Німеччиною, Польшею, Росією та Білоруссю й, скажу я вам, я забула про існування кордонів і паспортних контролей.

Відходжено в зимовий похід і стато на лижі, об'їжджено сотні кілометрів на ровері.

Відволонтерено на Positivus fest, Jazz kaar fest й обійнято там Грегорі Портера, відтанцьовано під Plasebo, Роберта Планта, Kasabian.

Побачено полярне сяйво, оленів під вікнами за пару метрів від будинку та білі ночі.

Знайдено справжніх друзів та другу родину.

Висновок ще один: не вагайтесь. Це досвід, як і будь яке волонтерство, що змінить ваше життя і це не порожня клішована фраза. Ви ніколи не здобудете унікального досвіду і навичок, не станете найкращою версією себе, якщо нічого не робитимете.

І байдуже, що я безробітня. І все одно, що неймовірно тягне до всього, що лишила там і геть не знаю як справлятися зі всім тут. Цей досвід волонтерства змінив моє життя, змінив моє сприйняття себе, очистив від накипу й іржі мій core особистості та карму =), надав сенсу речам, які раніше робив автоматично, відкрив справжню красу людей, розмаїття нашого світу.

Висновки глобальні: Не бійтесь змін. Зробіть щось шалене - почніть волонтерити. В очах інших ви виглядатиме як повний фрік, що замість кар'єри обрав "безкоштовну роботу", але ви здобудете набагато більше, ніж гроші. Як у моєму випадку, справжніх друзів і нову сім'ю, купу знайомих зі всіх кутучків світу, досвід роботу в закордонній організації; "прокачаєте" свої лідерські, соціальні та організаційні навички, познайомитесь з новими культурами й мовами й розумітимете людей краще. Ви виростите, виростите на три голови й дивуватиметесь як ви все це пережили й досі живі, станете безстрашним, терпимішим до інших і себе. Здобудете впевненість у власних силах, а ще - безліч нових новичок і повірте, вам ніколи не буде нудно - ви завжди знайдете чим зайнятись.

Чого вже приховувати - з волонтерством ви заповните пробіли в резюме: ніколи не маючи нормальної офіційної роботи, саме через значний досвід волонтерства моє резюме виглядає, ну скажімо так, цілком навіть ок =) А ще ви заведете багато корисних зв'язків і зможете спробувати будь-які ініціативи вперше, без страху облажатись ("я всього лише волонтер, я просто його пальцем торкнула, а воно саме впало" - ось таким чином я з подругою зробили великий міжнародний проект вперше в своєму житті).

А ще волонтерство здатне показати що насправді важливе в цьому заплутаному світі.