НЕЗНАЙОМА КРАЇНА

А ви помітили, що живемо ми в той час, коли журналістика в цілому не встигає за реальністю?

Коли ми жили за стабільних, схожих на кладовища режимах - пізні Кучма чи Янукович - то дрібниці, за нинішньою шкалою, були сенсаціями, кримінальні інституції були більш-менші зрозумілі та відомі усім, хто мав хист та бажання. Ми звикли покладатися, що у медіа можна знайти достатньо відомості про вічні, як нам задавалося, істини.

Зараз там нічого не знайдеш. Учитель зник, пора жити самостійно.

Зараз країна розірвана на світи, вхід у кожен з котрих потребує не тільки інтелектуальної працездатності, а й часом особливої сміливості та особливого натхнення. А вихід потребує ще більших зусиль - ті, хто повертаються, не завжди можуть розказати.

Зібрати ці клаптики воєдино старими методами і старими порціями зусиль важко. Нечисленних талановитих рятує їх інтуїція, шосте відчуття аналітика вкупі з критично масою джерел в усіх галузях. Більшість же медійників зараз пливе за течією колективного підсвідомого, випадкових міфів та випадкових вдалих містифікацій. Нечисленні талановиті інколи не в силах розвернути титанік, аж поки природа не зробить своє.

Ми живемо зараз у незнайомій, таємничій і дуже непокірній країні. Та що там журналісти - президенти і прем'єри з натугою вдають, що вони щось розуміють і що якось контролюють процес.

Дивіться в очі - в очах побачите більше, ніж напишуть.