Чи буде Яценюк, як Гітлер, вивозити чорнозем з України?

Продати з молотка мільйон гектарів найціннішої на планеті української землі, йому, звичайно ніхто не дасть. Тут - не іграшки із Януковичем на Майдані, який саме його, кулявлоба, бачив своїм прем'єр-міністром, бо саме сепаратна змова із Хамом робила Кролика таким сміливим.

Цього разу, без сумніву, куля в лоб знайде героя, якщо він посягне на найдорожче, що було у нас і у наших предків, найдорожче і, напевно, уже останнє.

Я довго думав, хто вони? Банальні злодії, які, набивши кишені бюджетном баблом, повивозили сім'ї, як нардеп Іванчук, у Монако. Ненаситні амеби, що вдавилися відкатами і потрапили під каток швейцарського правосуддя, як уже не нардеп Мартиненко. Аферисти районного масштабу на кшталт депутата Пашинського, який замахнувся рейдерським вудилищем на "Житомирські солодощі", хоча Україна двох шоколадних зайців на печерському горбі не витримає. Словоблудний пастор, який викинув із власного вжитку десяти Заповідей Божих таку, яка не вписується у підвалини клептократичного режиму, опорою якого він служить, - таку неактуальну і застарілу заповідь "Не кради".

Відчувалося, що поставити в один ряд із бандами мародерів у час війни та окупації це огидно дріб'язкове зборище - значило би применшити їхню роль, опустити у клептократичному статусі.

Врешті, заява прем'єр-міністра про план торгувати нічим іншим, а самою Україною, її кров'ю і плоттю, відкрила, врешті, очі, - хто перед нами.

Зародилися такі, як вони, кілька століть тому, і, прошу звернути увагу, в епоху колоніалізму. В епоху, коли нації були рабами чужих народів. Але знаходилися у середовищі поневолених такі покидьки, які наживалися на рабстві. Торгувати батьківщиною. Торгували свободою.

Компрадор - з тих часів ввійшло у вжиток ім'я цих покидьків. Важко втримати емоції, коли йдеться про посіпак колонізаторів, але є навіть науково вичерпна характеристика їхніх огидних пих.

По-перше, компрадори - це ті, які наживаються на продажі за кордон природних ресурсів своїх народів з користю для чужих народів. Допомагають грабувати одноплемінників і плюндрувати землю, на якій народилися.

По-друге, компрадори торгують народними дібрами не безкорисливо, а надприбутково для своїх сімей. В епоху колоніалізму десь у південно-східній Азії не було офшорів, але саме з тієї пори йде загальноприйнята для народних депутатів України і членів уряду України "державна" політика тримати вкрадені власні капітали за кордоном.

По-третє, компрадорами при посадах управляє виключно єдина мотивація - власне збагачення. Інших мотивів для вчинків для них не існує.

По-четверте, ця мотивація не може поєднуватися із національними інтересами співвітчизників і країн, громадянами яких вони є. Ці запроданці за визначенням гроблять економіку власних держав, бо їхній шкурний інтерес не сумісний із інтересом державним. Чим більше компрадорів при владі, тим стрімкіше ця держава деградує, падає і розвалюється.

Врешті, по-п'яте, влада компрадорів, а вони, як правило, володіють політичною владою, а не лише так званим бізнесом, опирається виключно на зовнішню силу. Компрадори черпають ресурси виживання на посадах не інакше, як ззовні. Їм підтримка народу, який вони грабують, до лампочки. Ну і що, що рейтинг на нулю? А зовнішній ресурс не дасть вигнати в шию. За цей якір тримайся і не втопишся у морі народного гніву. Поки не досягнуто поставлену ціль – поки не продано Україну, на перший раз так, її кавалок - мільйон гектарів для проби, - він, компрадор, не піде із посади.

Чий портрет я змалював? Уряду України. На чолі із компрадором Яценюком. Відважний такий фронтовик - оголосив "цену вопроса". Земля. От чому він так тримається посади. Як вош кожуха. Не піде, поки не продасть хоча б кавалок України.

І хоча батьківщина не має ціни, Яценюк продавав би українську землю за ціною, яка була би для порівняння така сама, як 100 доларів за "Мерседес", як для німців, чи магазин "Менше одного долара" за останнє покоління планшетів "Apple", як для американців.

Компрадори - це внутрішні окупанти. Зовнішні північні варвари топчуть нашу землю танками і руйнують градами. А окупанти внутрішні хочуть захопити її зсередини.

І виглядає фронтовий такий кролик надто завзятим. Такий бойовитий у клептократичному зугарі, що коли ми зловимо його за руку, занесеною над годувальницею, він услід за біснуватим Адольфом може пакувати ешелони із чорноземом, бо в порівнянні із нашим Даром Божим газ, золото, нафта, за що ще б'ються народи, - просто полова. Наш капітал - найцінніший. У цьому наше не тільки багатство незрівнянне, але й горе нездоланне від зазіхань розмаїтих зайд впродовж століть.

Але кишка тонка кроляча у новоявлених компрадорів. За що воювали тут, на берегах Дніпра і в підніжжі Карпат, козаки та гетьмани, гайдамаки та опришки, січовики та бандерівці, а тепер от кіборги? За Землю. Кров'ю своєю її поливали і поливають у цю мить, поки компрадори точать ножі на Матір.

Бо Земля - це Матір. А хто посягне на неї, на Неньку-Годувальницю, того наздожене, як це триває уже тисячоліттями, неодмінно куля розплати - якщо не в лоб, то в потилицю.

Василь БАЗІВ для UAINFO