MENU

Шокуюча історія про те, як у Києві шукали пропалу безвісти людину

2374 0

Історія, як ми шукали батька, поставила багато запитань до того, що у нас відбувається зі зниклими людьми.

Стали відомі подробиці, які мене особисто просто шокують.

Батько пішов з дому вранці 17 червня. Поїхав прогулятися до ботанічного саду Гришка на Печерську.

Вочевидь, там йому стало погано, він втратив орієнтування і приліг відпочити на травичці. Як зараз видається, "відпочивав" він там дві ночі: 17-18 та 18-19.

Де і як ночував - не розповідає. Судячи зі стану одягу - просто неба. Те, що йому ніхто не допоміг, мене не дивує: соціальні психологи знають про колективну безвідповідальність, коли навкруги багато людей - і саме тому кожен думає, що допомогу надасть хтось інший.
Сьогодні близько восьмої ранку його знайшов наряд поліції.

І от тут починаються дивні речі. На момент, коли батька знайшли, в поліції вже більше доби зареєстрована заява про зникнення людини. Документи (паспорт, картка киянина) - при батькові. Патруль їх бачив, бо зафіксував, коли передавав до прийомного відділення 12 лікарні.

Питання: чи бачив наряд, що людина, яку вони знайшли, знаходиться у розшуку як зникла?

Якщо не бачив - чому? Не перевіряє базу зниклих?

А якщо бачив, що зареєстрована заява про зникнення людини: то чому не повідомив відразу рідних?

Чому його не відвезли додому? Чому відразу не подзвонили рідним?

І питання до лікарні: чому врешті-решт дуже літня людина, втомлена, явно нездорова, вимушена самостійно добиратися до дому на метро?

Лікарі, що, не бачать, що людина похилого віку, втратила орієнтування? Але в неї при собі документи, є адреса. Чому ж не подзвонили до рідних? Знайти телефон за адресою в паспорті - одна хвилина. Не вміють?

Висновки для себе я також зробив: хоча батько відмовляється мати мобільний телефон - змусимо, щоб носив з собою, якщо кудись йде. Ясна річ - для особливо неадаптованих поліцейських та лікарів, які не можуть дізнатися телефон за адресою - зроблю пластикову картку з координатами рідних.

І це - не всі запитання. Дуже багато цікавого я дізнався, доки ми вчора шукали батька. Про це - пізніше.

Khatia Dekanoidze Михаил Киндракевич Катерина Белугина, щось не все гаразд з комунікаціями в київській поліції.

І ще одне. Ми подзвонили в поліцію, щоб повідомити про те, що батько знайшовся.

Реакція мене здивувала: "Прийдіть і напишіть заяву".

Мені зайти до районного управління нескладно: це поруч зі школою.

Але питання до поліціянтів: а звідки ви знаєте, що людина дійсно знайшлася? Тільки зі слів заявника? Добре, я заявник добросовісний - і повідомлю те, що є насправді.

А якщо ні? Чому б не заїхати за адресою та впевнитися, що людина таки знайшлася? Заодно і заяву б прийняли про припинення розшуку.

Сергій ГОРБАЧОВ


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини