Кому що, а курці - просо. Ця давня українська приказка щоразу спадає на гадку, коли керівники столичного метрополітену заявляють про намір у найближчому майбутньому відмовитися від жетонів і запровадити проїзд виключно за електронними квитками - з тим, щоб потім ці квитки набули статусу єдиних проїзних на всіх різновидах комунального транспорту. Керівники метрополітену змінюють один одного, а ідея залишається. Це означає, що вона має під собою реальне підґрунтя. Питання тільки в тому, яке саме, оскільки є великий сумнів, що ці визначні київські чиновники (як і їхні колеги) їздять на метро та на автобусах...

От і зараз: керівник комунального підприємства «Київський метрополітен» Віктор Брагінський на засіданні Київради 15 вересня заявив, що його структура планує відмовитися від використання жетонів для оплати проїзду вже у 2017 році. «Я сподіваюсь, що ми у найближчому майбутньому матимемо єдиний електронний квиток, який дасть можливість пасажирам у наступному році сплачувати одним документом за поїздки у наземному транспорті і метро... Ми зробимо цей рішучий крок... Кількість жетонів зменшується. Мільйонів жетонів уже немає в обігу».

Що ж, справді, все більше киян користуються електронними картками, а не жетонами. Проте гості столиці, надто ті, хто приїхав до неї на добу-другу, не поспішають купувати багаторазові проїзні - вони їм ні до чого. Якщо жетони зникнуть узагалі, а приїжджій людині треба буде зробити одну-єдину поїздку на метро, який вихід з ситуації їм запропонує метрополітен? Купувати картку на одну поїздку, яку потім треба буде повернути в касу, щоб одержати заставну ціну? Уявляю, які прокльони сипатимуться на голови нещасних касирів... Утім, не так давно йшла мова про повне скасування кас на станціях метро - мовляв, усе продаватимуть автомати. А приймати назад картки, щоби повернути заставну ціну, також стануть автомати? Чи розроблені вони вже, чи виготовлені? І чи не надто дорогою виявиться забавка? Не лише для киян, а й для приїжджих - уявіть собі сільську бабцю, яку змусять купувати в автоматі (можливо, вперше у житті!) електронний квиток, який потім іще й треба буле повернути іншому автоматові...

Але справа не тільки в цьому. Пам'ятаєте, кілька років тому на двох чи трьох трамвайних маршрутах було запроваджене технічне диво ХХІ століття - термокомпостери. Що з ними сталося невдовзі? Правильно, всі вийшли з ладу. Воно й не дивно - ці термокомпостери виявилися такими ніжними, що використовувати їх у переповнених трамвайних вигонах було неможливо. На щастя, тодішня мерія не поставила одразу диво техніки на всі трамваї, а вирішила випробувати його на пілотних маршрутах. А як із пілотним тестом ідеї про повну відмову від жетонів - чом би не зробити його на одній із ліній метрополітену, з можливістю в разі потреби дати «задній хід»?
Тепер про інші складові втілення ідеї керівника столичного метрополітену. Хто платитиме за все? Залучати приватні інвестиції? Справа сумнівна, бо ж ідеться про муніципальний транспорт. Такі інвестиції можуть стати - як уже не раз було - прихованою формою крадіжки комунального майна у киян. А гроші потрібні чималі - бо для запровадження єдиного електронного квитка на всі види транспорту турнікети на вході не лише до метро та фунікулеру, а й автобусу, тролейбусу, трамваю. Уявили собі, що буде на зупинках, коли комунальний транспорт і далі ходитиме з інтервалом у півгодини й більше? Турнікети просто вщент зламають, і невдовзі. Не в останню чергу тому, що вони відбиратимуть чимало місця в салонах у пасажирів. Тобто для їхнього ефективного використання потрібно, щоб автобуси та тролейбуси ходили за чітким графіком, з інтервалом 5-10 хвилин, а в години пік ще й із меншим. Де достатня кількість транспортних засобів? І де гроші для їхньої закупівлі? Ідеться-бо про сотні автобусів і тролейбусів, про десятки трамваїв.

І ще: всі ці нововведення матимуть сенс, передусім фінансовий, тільки якщо відбудеться монетизація всіх пільг на проїзд. Бо ж єдиний квиток має бути єдиним для всіх, а не фігурувати в різних модифікаціях: для пенсіонерів, для інвалідів, для ветеранів АТО, для працівників метро... І при цьому кожен має платити за себе, витрачати свої кошти, платять, щоб не було так, як зараз, коли за проїзд пільговиків де-факто платять інші пасажири (а ще за них платить місто). Без загальної монетизації пільг реальна вартість проїзду в комунальному транспорті, враховуючи всі новації, стрибне вдвічі, а то й утричі. Хто платитиме цю ціну? Пересічні кияни та міський бюджет?

Іншими словами, дуже прогресивна ідея керівника столичного метрополітену скидається щонайменше на авантюру. Не випадково навіть «космічний мер» Леонід Черновецький свого часу наказав обладнати один із автобусів - за московським прикладом - турнікетами, а потім подивився-помацав те, що вийшло - і відмовився від реалізації плану «загальної турнікетизації». Тобто план не надто реалістичний, навіть якщо врахувати, що в підґрунті його, схоже, лежить не стільки прагнення модернізувати столицю й полегшити життя киян, скільки бажання «зрубати бабло», причому десятки й десятки мільйонів гривень (якщо брати до уваги тривалу перспективу випуску все нових і нових автоматів для продажу електронних квитків і перманентного ремонту турнікетів).+

Але так чи інакше, прогресивне нововведення при ближчому розгляді виявляється якщо не новим інструментом «розпилювання» бюджету, то, принаймні, чимось непродуманим і непродуманим. А на додачу ще й таким, що може істотно збільшити градус соціальної напруги в столиці.