Ггг, колись я думала, що передсвяткова срачка властива головно пост-тоталітарним країнам, як синдром неофітського потріблядства.

Так от нє. Ніде не бачила такої мясорубки, як у передріздвяному Парижі.

Втомлені, стресовані і дико агресивні люди в останніх спробах святкового шопінгу підрізають один одного на машинах, посилають пішоходів, що йдуть на зелене (!) світло, нервово півгодини виясняють з іншими тьотями, пакується оця-от фігнюшечка у святковий пакет чи ні, чи підійде цей, курва, рушник на подарунок дядькові Жан-Батістові, як же він нас всіх задрав, putain, що є у мене стільки родичів, всім щось купи, як не шапку, то книжку, а ще ж припреться ця срана свекруха з Бордо і буде кривити пику, що в мене замість індика на столі риба, і все не як в людей... штовханина, сварки, істерики, пусті банкомати.

Читайте також: Що подарувати на свята? Поради психолога

А все заради того, щоби ввечері сісти тихо так, по-католицьки, рідненько, тепленько, з єлейнимм посмішками по-сімейному відсвяткувати.