«Україна повинна піти на болісні компроміси заради миру з Росією» - із таким заголовком вийшла колонка Віктора Пінчука у «Тhe Wall Street Journal». Власник величезного українського медіахолдингу свій план «перемир'я» виклав не в одному зі своїх численних засобів масової інформації, а на сторінках впливової американської газети. Очевидно, не до українських читачів і глядачів, передовсім, адресувалися ці «думки» (назва рубрики так називається у «TWSJ»). До дещо іншої аудиторії звернувся «бізнесмен» і «філантроп», як Пінчука підписали у газеті. «Олігарх і колабораціоніст», - так виправили підпис автора ті українці, яких зміст статті неабияк обурив.

Якщо стисло, то, за Пінчуком, шлях до перемир'я з Росією пролягає через ряд «болісних компромісів», а саме: вибори в ОРДЛО, фактичну відмову від Криму та курсу до ЄС і НАТО. Усю витончену маніпулятивність і провокативність тексту можна оцінити, читаючи оригінал статті. Далі переклад декількох цитат із матеріалу. Так би мовити, «оцените красоту игры»:

1) «Україна має розглянути питання про тимчасову відмову від членства в ЄС із наших, як нашої мети на найближче майбутнє. Ми можемо побудувати європейську країну, бути привілейованим партнером, а вже потім обговорити приєднання».

2) «Ми підтримуємо наші позиції, що Крим - це Україна, тому він має повернутися. Втім Крим не має стати на заваді досягненню угоди, яка закінчить війну на сході на базі справедливості. Пройде 15-20 років, щоб забезпечити достатнє економічне зростання, стабілізувати інфраструктуру, соціальну захищеність і фінансову систему. Тоді всі в Криму захочуть жити в Україні».

Читайте также: Капитуляция как подарок: В чем нас пытается убедить Пинчук?

3) «Конфлікт на сході був ініційований з-за кордону Росією, це не є боротьбою за автономію або громадянською війною. Для справедливих виборів умов не буде, поки Україна не отримає повний контроль над своєю територією. Однак, можливо, нам доведеться проігнорувати цю правду і погодитися на проведення місцевих виборів».

4) «І насамкінець, слід визнати, що Україна не вступить до НАТО у найближчій або середньостроковій перспективі».

«Життя українців, які будуть врятовані, вартують болісних компромісів, які я запропонував», - підсумовує Пінчук свій план «перемир'я».

У відповідь поставимо дещо інше питання: «А скільки життів українців було б врятовано, якби не болісні «договорняки», які нав'язала кланово-олігархічна система, котру породив Кучма, не без сприяння свого зятя Пінчука?». Так, історія не знає умовного способу. Однак історія для того, щоб вчитися на помилках минулого і не ставати вкотре на ті ж граблі.

План перемир'я через «болісні компроміси» насправді є планом капітуляції. Здача Криму та Донбасу, відмова вступати до ЄС і НАТО...

Наступним пунктом у цьому логічному ланцюжку буде припинення існування України як незалежної держави. Натомість олігархат у цій ситуації цікавитиме лише те, якими темпами йому вдаватиметься грабувати країну.

Колонка у «The Wall Street Journal» - майстерно завуальовані під шаром «благих» намірів крокодилячі сльози олігарха, який прагне надалі збагачуватися, тобто повною мірою розвивати бізнес, постачаючи свої труби до Росії.

Запропоновані ним «болісні компроміси» - лише окультурена назва більш звичного для представників старої системи поняття «договорняки». Родина Пінчука брала безпосередню участь у створенні цієї системи, а нині всіма доступними способами намагається не допустити її розвалу. Один цьому сприяє за столом переговорів у Мінську, а другий раптово вирішив стати «голубом миру» в інформаційному просторі на Заході.

Тим не менше, болісні компроміси дійсно потрібні. На них повинні йти якраз олігархи, яких громадянське суспільство має змусити жити за новими справедливими та чесними правилами. Болісним цей процес буде лише для одної сторони, в якої, за таких обставин, різко порожнітимуть сейфи та зменшуватиметься кількість нулів у сумах на офшорних рахунках.

Незабаром, у січні, чекаємо на черговий організований Пінчуком український ланч у Давосі під час Всесвітнього економічного форуму.

Отож, програмний текст для обговорення в рамках цього заходу вже виходить написаний, чи не так? А якщо серйозно, то цікаво тепер буде поглянути, хто буде його учасниками. Ще цікавіше буде дізнатися, хто відмовиться від участі в ньому після «болісної» колонки олігарха з «мирними» намірами.