Важко довіряти людині, яку зовсім не знаєш, і набагато легше – своєму другові хоча б зі списку френдів у соціальній мережі. Може, тому нині більше вірять інформації з дописів друзів у Facebook, аніж із медіа, нехай і авторитетних. Блогерство у соцмережах кидає виклик традиційним ЗМІ мінімальним рівнем відповідальності, миттєвістю реагування й уявною близькістю із читачем. Але чи зможе вижити в еру лайків і репостів журналістика як така?

Уже давно звик до появи у стрічці новин якихось абсолютно фейкових дописів: то за надсекретною інформацією, яка дивом потрапила до автора, Путін помре ледве не в найближчі години, то, навпаки, йому там уже клонів зробили на сотні років уперед, ну а інсайдерські звістки від магів та віщунів – це взагалі класика.

Читайте також: Як журналістика фактів може запобігти своїй смерті

Багато спекулюють і на темі війни, особливо під час загострень на фронті, коли всі автоматично стають військовими експертами, часто плутаючи і назви населених пунктів, і навіть види озброєнь. Зазвичай з'являється дві великих групи: ті, хто звітує про перемоги нашої армії та просування на сотні кілометрів вперед за годину, й ті, хто кричить про зраду. Про реальний стан справ у соціальних мережах навряд чи напишуть, але попит на таку інформацію є, тому маємо й таке пропонування.

Мої друзі нечасто пишуть щось про новини чи масштабні події, але все це я бачу, бо ті, на кого підписаний, вподобали той чи інший допис. І не тільки вони: подібні фейки часто збирають сотні вподобань і репостів. Так, у соцмережах не тільки є відверто безглузда інформація. Часто можна натрапити на справді цікаві й цілком реальні думки. Але тенденція така, що нині легшим і достовірнішим видається пізнання ситуації у країні, світі через повідомлення окремих особистостей, аніж через ЗМІ, як було до активного поширення соцмереж. Навіщо довіряти матеріалу якогось абстрактного журналіста, котрий ще й стоїть за назвою медіа, як за ширмою, якщо можна дізнатися всю потрібну інформацію із допису людини, яка є цілком відкритою, бо з нею разом милуєшся котиками і навіть стежиш, як ростуть і розвиваються її діти.

Соцмережі дають уявне відчуття зближення з автором того чи іншого тексту, тому такий контент уже майже не піддається сумніву, що дуже небезпечно. Особливо на тлі досить вираженої в нашій країні недовіри до ЗМІ через відсутність прозорої інформації щодо джерел фінансування та замовників редакційної політики.

Читайте також: Мова ворожнечі: коли журналістські стандарти допомагають російській агресії

Проблема у відповідальності, якої бракує в мережі та яка все ж є в журналістиці. Ні, це не про те, що матеріали в медіа завжди достовірні й напрочуд ідеальні. Журналісти такі самі люди й теж мають акаунти в соцмережах, а публікація у ЗМІ аж ніяк не застраховує текст від фейковості. Впевнений, авторитет медіа все ж більший, ніж особистості, а надто віртуальної. Журналістика лишатиметься актуальною, тому що завжди буде прошарок людей, які хочуть отримувати інформацію з певного перевіреного джерела й не задумуватися над тим, яка конкретна людина написала текст.

Слід визнати, що концентрація якісних матеріалів у медіа набагато вища, ніж у будь-якій соціальній мережі. Все ж таки це бізнес, і щоб продати свій продукт, він має бути відповідної якості. Так, зважаючи на тенденцію, медіа трансформуються в більш особистісний вимір, але це не призведе до зникнення їх як таких та існування лише блогерів у соцмережах, що цілком формуватимуть суспільну думку. Бо суб'єктивізм – це добре, але в усьому потрібен баланс, а без об'єктивності, яку все ж таки можна знайти саме у ЗМІ, його не буде. Недарма ж у порожньому полі для тексту Facebook запитує "Що у вас на думці?", а не "Що сталося у світі?" чи "Що змінилося в геополітичній ситуації у світі?"

Арсеній СІТНІКОВ, "Тиждень"