Ну от ми й у Малоросії…
Ну от ми й в Малоросії. Якось то сталося непомітно, аж навіть десь нажаль логічно.
Поглинання інформаційного простору, створення монополії на правду. Кількарічна кампанія з дискредитації волонтерського та добровольчого рухів. Знецінення всіх і вся. Ну тих звісно, що не «лягли» і дедалі менш нелояльні.
Суд над українським солдатом Колмагоровим в Маріуполі, де на думку військової прокуратури не було війни. То навіть не суд над Колмагоровим - це суд над гідністю кожного українського солдата.
Читайте також: Отец солдата победил кремлевскую ложь
А от днями, на річницю Голодомору знову воронки, знову вони хапають тих хто воював за цю країну. Ну вірніше не вони, а їх правнуки. Чомусь врізався той епізод з «Саду Гетсиманьского » Багряного коли вони прийшли до батьківської хати...
З Анатолий Виногродский ми познайомилися на блокаді. Бойовий полковник.
В мене бракує слів...
І я не хочу чути про право. Я хочу справедливості. Я втомився чути від тисяч людей як народний депутат і про відсутність права і справедливості. Втомився бо не знаю як тому дати ради.
Читайте також: Затримання добровольців може стати фатальною помилкою влади, - Віталій Бала
Я не знаю чому воронки не хапають російську агентуру, регіоналів , казнокрадів й іншу наволоч. Не здійснюють викрадення на окупованій території виродків, не знищуюють ворогів держави. Ні, я знаю чому.
Якщо ми не скажемо свого слова вони обов’язково прийдуть по всіх.
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки
