Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 3 січня

М'якість – європейська цінність

У країнах західнішої (ніж ми) Європи вона проникає скрізь, ніби є таємним кодом, який об'єднує абсолютно відмінні сфери життя. У нас популярна тема, що Європі бракує жорсткості, твердості, яєць тощо, і це до певної міри правда. Але мені чомусь здається, що ця "гострота" завжди має бути радше винятком, зброєю на крайній випадок, маленькою дозою прянощів, якими можна поліпшити страву, але які самі стравою ніколи не стануть. І що основою цивілізації є саме м'якість: being gentle. Недарма аристократи й просто культурні люди в англійській та французькій називаються просто "м'якими людьми" – gentleman, gentilhomme.

Природа зневаги й ненависті до української мови в Україні

Свідчу: можливо, й не переважна більшість, але безліч міських обивателів глухо незадоволена тим, що деякі люди на вулицях, а надто в приміщенні (де їм начебто й тікати нікуди) раптом насмілюються розмовляти українською. Якщо це трапляється в маршрутці, навіть зараз, після трьох років визвольної війни, настає якийсь миттєвий острах – як за присутності божевільного (ну, може, не такий сильний). Всі на мить умовкають, так, якби раптом про щось замислилися. Але про що їм замислюватися, про що вони здатні задуматися? Це реакція не інтелектуальна – це фізіологічний відповідь організму. Ще недавно там і сям замиготіли би криві посмішки, пролунали б зауваження ( "о, о, ви його послухайте: викаблучується"). Зараз в основному глухо мовчать, але це мовчання красномовніше за слова.

Відчути, як це – жити у світі без надії. Чому це важливо

Ми живемо в євангелізованому та гуманізованому світі, й тому у свідомості кожного з нас невитравно сидить упевненість у тому, що врешті все буде гаразд. Спочатку Блага Вість, а за півтори тисячі років за нею гуманізм запевнили нас, що темрява в нашому житті тимчасова, що врешті все владнається, і світло переможе. Добро неодмінно перемагає зло, прогрес неминучий, людство здатне вдосконалити себе та своє життя, а Провидіння веде всіх до царства вічної любові. Люди античності бачили світ інакше. Вони знали, що в кінці настане темрява, й надії немає. Над усіма тяжіє фатум, доля – сліпа, жорстока й безжальна сила, перед якою всі однакові, з якою не можна домовитися, якій байдужі вчинки.

Ми живемо в часи липкої реальності – філософ

Я не вважаю, що "липкість" є однозначно чимось поганим – але більше схильний думати, що серйозні речі липкими не є. Вони не прагнуть до тебе чіплятися, вони не запам'ятовуються одразу – бо відкриті для тебе й чекають на твоє повернення. Саме тому я здебільшого не люблю попси. Вона інколи добре зроблена. Але завжди занадто липка. Причепиться – й усе, ти вже її в'язень, мелодія крутиться в голові день за днем. Попса не вимагає повернення та перечитування, бо вона постійно тут, із тобою, прилипла. Я також не дуже люблю сучасну моду на меми. Надто липкі. Серйозні ж речі, навпаки, запрошують до повернення. Із ними в тебе завжди враження, що ти щось пропустив.

Велика й Мала тріади відмазок: до чого вдаються демагоги різного калібру

Півроку слухаючи розмаїті дискусії на проблемні міські та регіональні теми, я сформулював для себе Велику та Малу тріади відмазок. До них вдаються демагоги різного калібру, намагаючись пояснити, чому вони працюють погано і їх за це не треба шпетити. Не знаю, чи чиновників/господарників учать десь цієї премудрості, чи вони самі до того доходять, але без використання обох тріад у повному складі не минає жоднісінька дискусія.

Золоті джерела, Огіркова, Добрий Шлях: поезія київських вулиць

А ось вам іще про київські вулиці. Так от, є тут Абрикосова, Ананасна, Смородинова, Малинова, Сунична, Порічкова, Огіркова та Баклажанна. А також Плодова, Фруктова і Ягідна. Ну, Шовковичну всі знають. Не всі знають про такі, як Бузинова, Бузкова, Волошкова, Проліскова, Фіалкова та Ялинкова. А також Багряна дуброва, Квіткові луки та Кленова долина, що веде до вулиць Золоті джерела й Жуків затон. Якщо викликати таксі на Садову, де Кабмін і комітети Верховної Ради, то його можна й не дочекатися: Садова вулиця є і в Солом’янському районі. А біля метра Славутича їх узагалі 192 штуки!

10 українських колядок, які має знати кожен з нас. ВІДЕО

На жаль, українські колядки дедалі рідше лунають у наших домівках на зимові свята. Ми не маємо права забувати свої традиції, та ще й такі чудові! Нумо разом вчити слова колядок, аби на Різдво та Коляду прийти до друзів не з пустими руками – а подарувати їм гарний настрій своїм співом! Не поспішайте казати, що колядки – для дітей. Звісно, для них це свято особливе, адже вони можуть "заколядувати" собі грошенят та отримати щось смачненьке від господарів. Утім, дорослі теж колядують, просто їм за це не платять – а частують за різдвяним столом.