Я гадаю, що не здам військову таємницю. І усі, кому треба, вже про це знають. Про це знають навіть ті, кому не треба.

І є чималі побоювання, що ті, кому не треба, знають про це чи не найпершими.

Ротація. Взимку ротації бувають рідко. Тепер нерідко.

Здається, наші генерали вирішити не тримати бригаду на фронті більше, ніж півроку. Це і добре – фронтовики не так виснажуються, як раніше, за рік стояння на фронті, а ми ж знаємо про випадки і рік два місяці, і навіть більше.

Це і погано. Адже завжди, при вході-виході бригади існує отой мертвий час – поки ознайомляться с позиціями, доки зрозуміють, що до чого. Така прив'язка до місцевості завжди вартує людських життів. Та й потім, вже за кілька тижнів до виходу з позицій – розслабляється боєць. Боєць вже подумки вдома. Чи принаймні на ППД. І це теж коштує життів. А які шалені гроші йдуть на ці передислокації – краще не уявляти.

Читайте також: Волонтерський рух – маркер нашого сьогодення

Але якби мене раптом спитали, за такі швидкі входи-виходи бригад чи проти – я б, мабуть, сказала, що за. Бо я надто часто бачила очі тих, хто простояв на фронті рік, а то й більше. І, дивлячись у ті очі, я розуміла – не можна так з людьми, не можна.

Та й зміни звичного укладу на фронті потрібні. Не можна жити фронту, як йде хороший годинник. Будемо плутати ворога хоч у цьому – а ось ми зайшли, а ось ми вийшли. А ви думаєте, що ми підемо у наступ, а ми вас підманемо нашими швидкими переміщеннями по фронту, ага, ага. А у перервах будемо змінювати ландшафт, переважно вручну.

До речі, тут мало сміху. Ландшафт ми таки змінюємо. Наша артилерія навчилась за ці роки дечому.

І тим колонам, які стрічаються нам в Зоні, ми радіємо страшенно, куди б вони не йшли.

Додому – до побачення, хлопці. Ми раді, що ви вижили. До нових зустрічей на фронті.

Читайте також: Історія волонтера: шлях від мецената до воїна

На фронт – привіт, хлопці. Ми мчимо вам назустріч, махаємо вам руками і знаємо – десь в цій машині, на цьому важкому чуді техніки, скоріше за все, їдуть і ті, хто написав вже нам заявку. Ок, попрацюємо разом.

І не будемо лізти у справи Генштабу. Сьогодні – не будемо лізти. Спи спокійно, Генштаб. А поговоримо про справи волонтерські.

От кому-кому, а волонтерам зараз непереливки. Бо ротація на фронті – то завжди час біготні для волонтерів.

Завжди існує ряд пролюблених речей – таких не завжди потрібних, коли ти на ППД та навіть на полігоні. І таких потрібних, коли ти на фронті. А також існує поняття розходників.

Виходячи з фронту, ти не повезеш з собою усі оті облаштування позицій, які робив рік чи півроку. Хоча дехто й примудряється. Іноді навіть ліс з бліндажів зривають, були випадки :)

Але оте усе – плівка, скоби, цвяхи, банери, мішки – це є розходники. Найпотрібніші тоді, коли бригада займає відведені їй позиції.

Якщо коротко – згадайте свій останній переїзд. Чого вам це коштувало. І скільки речей під час того переїзду ви втратили. Згадали? А тепер помножте на тисячу. Та ні, яка там тисяча. Множте далі.

До кого звернуться бійці та командири, прибувши на фронт? До служби забезпечення, звісно. Але ми усі знаємо, як працює та служба. Та й військові давно те знають. Сиділи вже на позиціях, чекали найпотрібнішого. А воно дуже весело – чекати ліс для бліндажів, цвяхи та скоби, саме в той час, як тобі на голову сиплеться, і сиплеться чимало. І я тут говорю зовсім не про дощ чи сніг.

Тому звертаються досвідчені військові у дві інстанції одразу – служба забезпечення та волонтери.

І я не знаю, що там важливо для тих служб – а для волонтерів важливі життя військових. Життя фронтовиків. Життя атошників. Просто життя.

І несуться волонтери, висолопивши язики, і летять вони, аби зробити свою звичайну роботу – захистити захисників.
І саме зараз у волонтерів висолоплені язики. І саме зараз ми несемось вперед у своїй роботі.

Але на рахунках волонтерів наплакав кіт, і сльози того кота горючі, як наша біда. Бо пройшли свята. Бо ніколи не мали можливості волонтери добряче працювати під час свят. Бо людей теж можна зрозуміти – люди, які і так обклали себе добровільним податком на війну – теж виснажені. І що-що, а зустріти свята ці люди можуть і повинні.

І я вам просто нагадаю наші реквізити, які завжди розміщено отут

Основні фронтові картки там – Приват, на ім'я Ані Косінової
4149629392430666 гривнева
5168742011739731 євро
5168742017380183 доларова

і PayPal [email protected]

і скажу – фронту потрібна допомога, люди. Дуже потрібна. саме зараз потрібна.
А ви вже дивіться самі. Як можете...
З подякою – ваша Діана Макарова та Ф.О.Н.Д.

(фото старе, ілюстративне, взяте з інтернету)